Брюкнер Александер - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Брюкнер Александер

БРЮ́КНЕР Александер (Brückner Aleksander; 29. 01. 1856, Тернопіль – 24. 05. 1939, Берлін) – польський філолог-славіст та історик культури. Д-р філології (1878). Чл. Польс. академії знань (1888), іноз. чл.-кор. С.-Петербур. АН (1889). Чл. НТШ (1914). Навч. в ун-тах Львова (1872–75), Відня (1876), Берліна, Ляйпциґа. Працював доц. Львів. і Віден. ун-тів (1878–81), проф. мов і літ-р слов’ян. народів Берлін. ун-ту (1881–1924). Писав польс. і нім. мовами. Висвітлював окремі питання історії укр. мови, літ-ри, фольклору, польс.-укр. культур, взаємин від середньовіччя до 19 ст. Досліджував проблеми польс.-укр. літ. взаємин, творчість представників «укр. школи» в польс. літ-pi. До укр. мови ставився з погордою, применшував її вплив на польську і перебільшував вплив останньої на українську. Мав наук. контакти з укр. вченими, рецензував їхні праці. Укр. дослідники, зокрема І. Франко, високо цінували наук. доробок Б., водночас полемізували з деякими його концепціями. Використовував у своїх розвідках укр. фольклорно-етногр. матеріал. 1903-04 опубл. огляди період. видань з етнографії та фольклору, де Б. проаналізував також дослідж. І. Франка, В. Гнатюка, Ф. Колесси, І. Верхратського, B. Шухевича, М. Дикарева та ін. укр. вчених; автор розвідки «Pieśni polsko-ruskie» (1911), вступ. статті та пояснень до «Слова о полку Ігоревім» («Słowo о wyprawie Igora», przełożył Julian Tuwim. Wstępem i objaśnieniami zaopatrzył A. Brückner. Kraków, 1928; 1950), де характеризує духовну культуру Київ. Русі 11–12 ст., наголошуючи на самобутності пам’ятки, аналізуючи жанри давньорус. літ-ри. Рецензував праці І. Огієнка («Історія українського друкарства»), C. Єфремова («Історія української літератури»); написав розділ до пам’ят. книги на пошанування І. Франка.

Й. О. Дзендзелівський

Стаття оновлена: 2004