Брянська область - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Брянська область

БРЯ́НСЬКА О́БЛАСТЬ – регіон на заході Російської Федерації. Межує на Пн. зі Смолен. та Калуз., на Сх. з Орлов., на Пд. Сх. з Курською обл. (РФ), на Зх. з Гомел. та Могильов. обл. (Білорусь), на Пд. з Черніг. та Сум. обл. Утвор. 5 липня 1944. Пл. 34,9 тис. км2. Насел. 1410,3 тис. осіб (2002); переважають росіяни, живуть також українці, білоруси. Поділяється на 27 р-нів, має 16 міст і 29 смт. Знаходиться у бас. Десни. Поверхня Б. о. рівнинна. На Сх. і Пн. Сх. в межах обл. – частина Середньорос. та Смолен. височин, на Пд. – частина Придніпров. низовини. Корисні копалини: фосфорити, вогнетривкі глини, мергелі, піски, торф, залізна руда. Клімат помірно континентальний. Середня т-ра січня -7 °С, липня +19 °С. Опадів бл. 600 мм на рік. Ґрунти підзолисті, дерново-підзолисті, лісові, темно-сірі та опідзолені чорноземи. Бл. 25 % тер. Б. о. вкривають ліси (сосна, береза, осика, ялина). Розвинуті машинобудування (дизелі, транспортні, с.-г., буд., дорожні, текстил. машини, верстати, рефрижераторні секції) й металообробка, хім., легка, харч., лісова, деревообробна пром-сті і вироб-во буд. матеріалів. Енергетика базується на місц. торфі та природ. газі. Рослинництво: зернові й тех. культури, картопля, фрукти. Для тваринництва характерні молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво. Важл. вузол залізниць (лінії на Москву, Київ. Харків. Гомель, Смоленськ, Орел, Вязьму). Осн. види транспорту – залізн. і автомоб., проходить автомагістраль «Україна» (Москва–Київ). У Б. о. – 4 ВНЗи, 28 серед. спец. навч. закладів; 2 театри, цирк, 5 краєзнав. музеїв. Адм. центр Б. о. – м. Брянськ (насел. 550 тис. осіб станом на 2002) – був засн. як укріплений пункт під назвою Бринь, згодом – Дебрянськ. Місц. краєзнавці та вчені вважають, що назва «Брянськ» походить від літописної «Дебрянськ», яка уперше згадується 1146 в Іпатіїв. літописі. Належав Черніг. князям. У 16–17 ст. на тер. Б. о. (пн. та пн.-сх. частини) відбулася зміна етніч. складу населення через інтенсивне заселення земель московитами (старовірами, каторжниками, стрільцями із сім’ями, ін. переселенцями). 1709–79 – адм. одиниця Київ. губ. За Гетьманщини ця тер. належала до Стародуб. полку, від 1782 – складова Черніг. намісництва, від 1802 – Черніг. губ. У 19 ст. став центром пром. р-ну. Ревізій. перепис 1899, етногр. карти О. Ріттіха та описи О. Русова свідчать, що бл. 70 % насел. пн. частини Черніг. губ. становили українці, за російським же переписом 1897 переважали росіяни. Мову місц. насел. лінгвісти вважали білорус. говіркою. До 1920 пд.-зх. частина нинішньої тер. Б. о. входила до пн. земель Черніг. губ. (Стародуб., Мглин., Сураз. і Новозибків. пов.). З початком свого існування УНР не претендувала на пн. частину Черніг. губ., однак на підставі заяви земських зборів Новозибків. та Мглин. пов. (кін. 1917) про бажання увійти до складу України ЦР розширила тер. на Пн. 1919 більшов. війська захопили Черніг. губ., її пн. частину приєднано до Гомел., від 1926 – до Брян. губернії. За переписом 1926 більшість насел. цієї тер. складали росіяни (80,6 %), українців було 14 %, євреїв – 3,7 %, білорусів – 1,6 %. За переписом 1959 у Б. о. жило 18,3 тис. українців, станом на 1970 – 21 тис. (з них 9 тис. рідною вважали укр. мову). У Брянську діє т-во укр. культури «Блакитна Десна» та орг-ція «Стародубське козацтво».

О. С. Карабут, С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2004