Бубнов Андрій Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бубнов Андрій Сергійович

БУ́БНОВ Андрій Сергійович (парт. псевд.: Хімік, Яків; 04. 04. 1883, м. Іваново-Вознесенськ, нині Іваново, РФ – 12. 01. 1940) – радянський партійний і державний діяч. Держ. нагороди СРСР. Чл. РСДРП(б) від 1903. Закін. реал. уч-ще (1903), навч. у Моск. с.-г. ін-ті (1908 виключено як неблагонадійного). Проводив підпіл. роботу в Іваново-Вознесенську, Москві, С.-Петербурзі, Харкові, Полтаві, Саратові, Самарі. 1916 – березень 1917 – на засланні в Сибіру. Після Лютн. революції 1917 – чл. бюро Моск. обл. ком-ту РСДРП(б), згодом – чл. Петроград ком-ту РСДРП(б), Військ. рев. ком-ту. У листопаді 1918 – квітні 1919 – голова Київ. ради робітн. депутатів, Виконкому рад робітн. і селян. депутатів Київ. губ., згодом голова Реввійськради Укр. фронту, чл. Ради оборони УСРР, Зафронтового бюро ЦК КП(б)У. Від 1920 – на госп. роботі у Москві. Від 1921 – чл. Реввійськради Пн.-Кавказ. військ. округу і 1-ї Кінної армії. Від 1922 – на парт. і госп. роботі. 1920–21 – у складі групи демократ. централізму, 1923 – серед троцькіст. опозиції. 1924–29 – нач. Політуправління Робітничо-селян. червоної армії, чл. Реввійськради СРСР, водночас ред. г. «Красная звезда». 1929–37 – нарком освіти РРФСР. У жовтні 1937 заарешт. Загинув на засланні. Реабіліт. 1956.

Пр.: Красная армия и единоначалие: Сб. ст. 1925; Боевая подготовка и политическая работа. 1927; Гражданская война, партия и военное дело. 1928; Статьи и речи о народном образовании. 1959 (усі – Москва).

Літ.: Биневич А. И., Серебрянский З. Л. Андрей Бубнов. Москва, 1964; Лихолат А. В. А. С. Бубнов на Україні. К., 1965; Овсієнко О. Ф. Документи ЦДІА УРСР у м. Києві про революційну діяльність А. С. Бубнова на Україні // Арх. України. 1984. № 2; Гамрецький Ю. М. Матеріали до біографій визначних діячів Жовтневої революції та громадянської війни на Україні: А. С. Бубнов // УІЖ. 1989. № 4; Паначин Ф. Г. Нарком просвещения // Сов. педагогика. 1989. № 5.

Л. В. Гриневич

Стаття оновлена: 2004