Буджак - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буджак

БУДЖА́К – низовина, територія, що знаходиться на південному заході України (поблизу м. Ізмаїл Одеської області) та на півдні Молдови – Бессарабії. Землі Б. між Дунаєм, Чорним м. та Дністром простягаються до р. Прут. Пд. частина Б. оточена водою. Велика кількість озер (Алібей, Кундук, Шагалі, Кітаї, Катлабук, Ялпуг та Кагул), землі переважно піщані, 1/2 пн. частини – чорноземи. Здавна на цій тер. проживало кілька племен: кіммерійці, скіфи, гуни, авари, сармати, готи та ін. У 1–2 ст. Б. був територією Рим. імперії і називався Ад Моезіам. У 2 ст. – Готським степом. Припускають, що слов’яни з’явилися тут у 5 ст. до н. е., а пізніше розселилися по тер. Балкан. п-ва. У 7 ст. давні болгари, які заснували велику імперію на Пн. Чорного м., деякий час жили на тер. Б. 679, у часи правління хана Аспаруха, Візантія дала їм право оселитися на пн.-сх. частині тер. сучас. Болгарії. Угорці були вигнані з Б. внаслідок об’єднання болгар, та печеніз. військ у 896. У 11 ст. печенігів, що осіли на цій землі, підкорили половці. Кумани, завоювавши Пн. Чорного м., рівнини Богдану (Молдова) і Ефлаку (Трансильванія), стали також володарями Б. Від 1241 до 14 ст. Б. був тер. Золотої Орди. У 15–16 ст. – Осман. імперії. 1841 захоплений румунами. 1944 ці землі разом із Бессарабією приєднані до СРСР. Станом на 1938 тер. Б. населяло бл. 1,2 млн осіб: 528 тис. румунів, 285 тис. українців та росіян, 178 тис. болгар, 106 тис. гагаузів, 80 тис. німців та незнач. кількість крим. татар.

Ф. Ґ. Туранли

Стаття оновлена: 2004