Будівельна освіта - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Будівельна освіта

БУДІВЕ́ЛЬНА ОСВІ́ТА – система підготовки професійних будівельників. Б. о. забезпечує теор. знання й практ. навички зі спорудження будов різного призначення, їхнього худож. оформлення, орг-ції вироб-ва і міського госп-ва, технології буд. конструкцій, виробів і матеріалів, технології і механізації буд. вироб-ва. Підготовка фахівців у буд. галузі проводиться за 2-ма осн. напрямами: буд-во й арх-ра. Виділяють буд-во пром. й цивільне, гідротех., міське буд-во та госп-во, технологію буд. конструкцій, виробів і матеріалів, буд-во автомоб. доріг та аеродромів, мостів і транспорт. тунелів, пожеж. безпеки, теплогазопостачання і вентиляції, споруд і устаткування водопостачання й водовідведення. У напрямі арх-ри виділяють спеціальності: арх-ра будівель і споруд, містобудування, дизайн архіт. середовища. Здійснюється також підготовка фахівців зі спеціальностей: економіка підпр-ва, маркетинг, менеджмент орг-цій, екологія, геодезія, інформ. системи й технології управління, інформ. технології проектування, підйомно-транспортні, буд., шляхові машини та устаткування; автоматизов. упр. технол. процесами й вироб-вами, водопостачання та водовідведення, проект. менеджмент тощо. Осн. навч. закладами України, що готують фахівців для буд-ва, є профільні ВНЗи. Серед них – Київ. ун-т буд-ва й арх-ри, Полтав. тех. ун-т, Харків. тех. ун-т буд-ва й арх-ри, Донбас. академія буд-ва й арх-ри (м. Макіївка), Одес. академія буд-ва й арх-ри, Придніпров. академія буд-ва й арх-ри (Дніпропетровськ), Укр. ун-т водного госп-ва та природокористування (Рівне), Харків. академія міського госп-ва, Крим. академія природоохорон. і курорт. буд-ва (Сімферополь). Підготовку фахівців здійснюють за ступеневою формою: бакалавр, спеціаліст, магістр; фахову освіту здобувають понад 46 тис. осіб (2002), серед них 13 тис. – заочно. Серед викладац. складу д-ри наук та проф. становлять 16 %, канд. н., доц. – 54 %. Серед визнач. учених-будівельників – Ф. Белянкін, М. Корноухов, Л. Кульський, С. Семітський, М. Будников, В. Заболотний, І. Кирієнко, В. Ярін, Б. Горбунов, Ю. Соколов, Ю. Вєтров.

Майстрів буд. справи готували при княжих дворах, у монастир. школах, на Запороз. Січі, а згодом – у Києво-Могилян. академії, 1-й г-зії вищих категорій та Ун-ті св. Володимира у Києві. До 20 ст. інж.-будівельників навчали у Київ. та Львів. політех., Харків. технол. ін-тах. 1917 інж. відділення Київ. політех. ін-ту реорганізовано в інж. ф-т (очолив Є. Патон), у якому утвор. 10 буд. відділень: архіт., геодезичне, гідротех., дорожнє, залізничне, інж. споруд, сан.-тех., теор., меліоративне, комунальне. 1922 інж. ф-т перетворено на ф-т інж. шляхів сполучення, від 1925 – 3 відділ.: сухопутних і водних сполучень, комунал. буд-ва, сан. техніки. 1926 створ. каф. буд. наук (зав. Є. Патон), у складі якої було 7 секцій: мостів, інж. споруд, буд. механіки, залізниць, місц. транспорту, сан. техніки, буд. матеріалів. Від 1929 при Київ. політех. ін-ті діє Київ. буд. технікум, створ. 1920 на базі серед. тех. уч-ща. 1929–30 на базі ф-тів та спеціальностей політех. ін-тів та ун-тів створ. нові самост. ін-ти, передані у підпорядкування галузевих наркоматів СРСР. Зокрема 1930 на базі буд. ф-ту Київ. політех. ін-ту створ. Київ. буд. ін-т. До нього було приєднано архіт. ф-т Київ. худож. ін-ту. У створений Ін-т перейшла н.-д. каф. інж.-буд. наук, яка готувала спеціалістів з буд-ва мостів, залізниць, ін. інж. споруд, сан. гігієни і буд. матеріалів. Із Київ. політех. ін-ту перейшло 39 викл. і 280 студентів; передано невелику б-ку, геодезич. кабінет. Згодом Київ. худож. ін-т став складовою частиною Київ. буд. ін-ту. Із Худож. ін-ту переведено 15 викл. і 220 студентів. У 1930 корпус викладачів налічував 79 осіб, зокрема 5 д-рів н., проф., 6 канд. наук, доц. У цьому ж році засновано Інж.-буд. ін-ти в Дніпропетровську, Одесі, Харкові, Полтаві, 1972 – Макіїв. інж.-буд. ін-т. Нині для буд. галузі за напрямами освіт. діяльності «Буд-во», «Арх-ра», «Водні ресурси», «Геодезія, картографія та землевпорядкування» готують фахівців у 30-ти ВНЗах 3–4-го рівнів акредитації (23 ун-ти, 5 академій, 2 ін-ти) та в 68-ми ВНЗах 1–2-го рівнів акредитації (8 коледжів і 60 технікумів). Профільними є 9 ВНЗів 3–4-го рівнів акредитації, 4 ВНЗи 2-го рівня акредитації та 22 ВНЗи 1-го рівня акредитації. Підготовка з напряму «Буд-во» здійснюється за 8-ма спеціальностями 2–4-го освіт.-кваліфікац. рівнів та за 16-ма спеціальностями 1-го освіт.-кваліфікац. рівня; з напряму «Арх-ра» готують за 1-ю спеціальністю 1–4-го освіт.-кваліфікац. рівнів та за 2-ма спеціальностями 2–4-го освіт.-кваліфікац. рівнів; з напряму «Водні ресурси» – за 3-ма спеціальностями 2–4-го освіт.-кваліфікац. рівнів та за 2-ма спеціальностями 1-го освіт.-кваліфікац. рівня; з напряму «Геодезія, картографія та землевпорядкування» – за 4-ма спеціальностями 2–4-го освіт.-кваліфікац. рівнів, за 1-ю спеціальністю 1–3-го та 2-го освіт.-кваліфікац. рівнів, 2-ма спеціальностями 1-го освіт.-кваліфікац. рівня. Відкриваються нові напрями та спеціальності. На базі ВНЗів буд. профілю діють наук. школи у напрямах арх-ри, містобудування, буд. конструкцій і матеріалів, технологій та орг-цій буд. вироб-ва, проектування унікал. конструкцій, буд. техніки тощо. Наук. школа числових методів розв’язання задач буд. механіки об’єднує варіаційно-різницеві методи, метод скінченних елементів, криволіній. сіток, потенціалу, статист. методи механіки стосовно розв’язку задач статики й динаміки складних контенуал. і комбінованих систем у лінійній. і нелінійній постановках (Д. Вайнберг, О. Сахаров, О. Синявський, В. Кислоокий, Ю. Верюжський, В. Баженов, Є. Дехтярюк). Наук. школа експлуатації якості та надійності конструкцій і споруд вивчає у природ. умовах поведінку конструкцій і споруд, їх старіння, зміну фіз.-мех. властивостей, визначає залишковий ресурс, працює над реконструкцією й відновленням конструкцій і споруд після тривалої експлуатації, а також досліджує надійність підсилених і відбудованих конструкцій і споруд. Наук. школа гідравліки трубопроводів і споруд працює над обґрунтуваннями конструкцій гідравліч. споруд та процесами масопереносу. На основі гідромех. підходу складено матем. моделі процесів, що використовуються при очищенні природ. і стіч. вод (О. Олійник), проведено гідромех. обґрунтування і вдосконалення конструкцій водоочисних споруд (трубопроводи дренаж., водорозподіл. та ін. систем). Наук. школа створення наук. основ синтезу лужних і лужно-земельних в’яжучих встановлює закономірності створення прогресив. лужних цементуючих речовин і матеріалів на їхній основі, що є аналогами природних цеолітоподіб. мінералів, визначають їхню довговічність, для використання в буд-ві (розчини, бетони, композиційні матеріали). Виконано низку важливих проектів держ. і недерж. замовлень; ґрантів (Міжнар. фонду «Відродження», Ваймарського буд. ун-ту – програма «TRANSFORM»); виконуються замовлення Німеччини, Франції, Великої Британії, Японії (І. Слободяник, В. Глуховський, П. Кривенко, Р. Рунова, К. Пушкарьова, О. Ушеров-Маршак, В. Бабушкін, В. Вознесенський). Наук. школа з теплоустаткування для кондиціювання повітря, тепло- й масопереносу розробляє теор. основи створення для використання нетрадицій. та поновлюваних систем енергії. Розроблено енергетично ефективні системи вентиляції ТЕС та АЕС, систем мікроклімату с.-г. споруд (Б. Лобаєв, А. Ткачук, А. Худенко). Наук. школа з механіки руйнування робочих середовищ, механіки буд. матеріалів та механізації буд. робіт вивчає теор. основи механіки руйнування середовищ. Створено машини та устаткування для розробки ґрунтів, порід та ін. середовищ (бетону, асфальтобетону тощо – Ю. Вєтров, В. Баладинський, Л. Хмара, Л. Назаров), розроблено теор. основи механіки буд. матеріалів, що базуються на вивченні фіз.-мех. характеристик матеріалів і теор. досліджень напружено-деформов. стану в матеріалах при динаміч. навантаженнях (В. Сівко). Це дало можливість описати закономірності процесів у буд. машинах (змішувачах, вібрац. машинах тощо) і створити машини зі зниженою питомою енергомісткістю (І. Назаренко, В. Ловейкін, В. Яковенко, О. Онищенко, І. Ємельянова). Розвиток Б. о. координує фахова рада з буд-ва та арх-ри (здійснює ліцензування нових спеціальностей та акредитацію наявних). Видаються фахові збірники «Опір матеріалів і теорія споруд», «Гідравліка і гідротехніка», «Будівництво», «Будівельні конструкції», «Композиційні матеріали для будівництва», «Будівельні матеріали, вироби та санітарна техніка», «Вентиляція, освітлення та теплогазопостачання», «Гірничі, будівельні, дорожні та меліоративні машини», «Техніка будівництва», «Галузеве машинобудування, будівництво», «Прогресивні технології і машини для виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій», «Теорія і практика процесів подрібнення, розділення, змішування і ущільнення», «Вібротехнологія» тощо.

Літ.: Заремба С. З. и др. Киевский ордена Трудового Красного Знамени инженерно-строительный институт: Истор. очерк. К., 1991; Латишева Л. П., Лопатто О. Є., Мазуренко Л. В. Одеська державна академія будівництва та архітектури. О., 2000; Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930–2000): Довід. К., 2001; Кривчик Г. Г., Крот В. І., Гопюк Л. М. Академії будівельних кадрів – 70 років: Нариси історії Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Дн., 2001; Український державний університет водного господарства та природокористування. Р., 2002; Харківська державна академія міського господарства. Х., 2002.

В. Й. Сівко

Стаття оновлена: 2004