Будівельні заводи - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Будівельні заводи

БУДІВЕ́ЛЬНІ ЗАВО́ДИ – підприємства, що спеціалізуються на виготовленні будівельних матеріалів і виробів, які застосовуються в промисловому, житловому, сільськогосподарському, транспортному, гідротехнічному та іншому будівництві. Серед осн. Б. з. – з-ди з виготовлення природ. кам’яних матеріалів і виробів із гірських порід (блоків, облицювал. плиток, панелей) шляхом мех. обробки гранітів, мармурів, вулканіч. туфів; штуч. випалюваних кам’яних матеріалів із глини (цегли, кераміч. блоків, черепиці, облицюв. плитки, каналізац. труб); мінерал. в’язких речовин (вапна, цементу, гіпсу); штуч. невипалюваних кам’яних матеріалів і виробів (силікат. цегли, азбестоцемент. виробів, керамзиту, мінерал. і скляної вати, термозиту, виробів із пінобетону); бітум. в’язких речовин, розчинів, бетонів, гідроізоляц. і покрівел. рулон. матеріалів (руберойду), лінолеуму; скла і виробів із нього; металевих виробів (форм, рамних конструкцій тощо); лісоматеріалів (деревообробні комбінати); лаків, фарб, сухих буд. сумішей (полімін, полірем, церезит); збірних залізобетон. виробів. Б. з. будують переважно в місцях зосередження сировини (вапняків, крейди, мергел. глини). Найбільші родовища вапняків – у Сх. Передкарпатті (87 млн т), Вінн. (24 млн т) та Микол. (19 млн т) областях. В Україні найбільше з-дів з виготовлення збірних залізобетон. виробів, що зумовлено традиц. способом зведення будівель і споруд шляхом механізов. складання їх із блоків, панелей тощо. Серед збірних конструкцій – фундам. залізобетонні подушки та блоки; залізобетонні, металеві й дерев’яні елементи каркасів (колони, стійки, ригелі); стінові блоки з цегли, великі залізобетонні панелі, дерев’яні щити; конструкції перекриттів у вигляді великих залізобетон. панелей з готовими поверхнями для підлоги; великорозмірні панелі і щити перегородок; віконні та дерев’яні блоки; залізобетонні металеві та дерев’яні сходи, майданчики й огорожі; сан.-тех. блоки; дрібні конструктивні елементи (перемички, підвіконні дошки); архіт. елементи (карнизи, суха штукатурка). З-ди збірних залізобетон. виробів поділяються на районні (розташ. у великих пром. центрах, виготовляють продукцію для різних відомств) та з-ди, що обслуговують окремі буд. майданчики; потужність перших – понад 250 тис. м3 виробів на рік, других – не перевищує 30 тис. м3. Технол. процес виготовлення виробів складається з приготування бетон. суміші, заготовки арматури, підготовки форм, укладання арматури у форми, наповнення форм і розрівнювання бетону, ущільнення, тепл. обробки, розпалубки, приймання, маркування, транспортування готової продукції на склад. Більшість виробів – уніфіков. або стандартизов. типів, виготовляються з бетону високих марок із застосуванням механізов. ущільнення бетону (вібрування, віброштампування, центрифугування), з використанням для арматури сталі високих марок, швидкотвердних цементів. Усі вироби випускаються із з-ду в готовому вигляді, не потребують на буд-ві додатк. обробки, облицювання та оздоблення. Для пром., житл. і цивіл. буд-ва на з-дах виготовляють палі, фундаменти, колони, балки, елементи ферм, панелі покриттів, перекриттів і стін, підкранові балки, плити балконів, карнизні плити, перемички, підвіконні плити тощо. Для транспорт. буд-ва – залізобетонні шпали, збірні конструкції мостів, деталі пасажир. і товар. платформ, опори контакт. мережі, труби і лотки для відведення води, збірні плити для автодорож. покриття тощо. Для гідротех. буд-ва виготовляють плити – оболонки споруд (напр., стін шлюзів); для с.-г. буд-ва – колони, балки та плити для майстерень, гаражів, тваринниц. приміщень, деталі залізобетон. теплиць, парників і траншей для кормів, кільця для криниць тощо. Виготовляють також напорні та безнапорні залізобетонні труби, щогли і стовпи для ліній електропередач і зв’язку. Серед найбільших Б. з.: Миколаївський цементний комбінат, Амвросіївський цементний комбінат, Здолбунівський цементний завод, домобудівні комбінати – ДБК-1, ДБК-3, ДБК-4 (усі – Київ), ДБК-1 (Харків).

Літ.: Журавлев М. И. Механическое оборудование предприятий вяжущих материалов и изделий на базе их. Москва, 1983; Сівко В. Обладнання будівельних виробництв і підприємств будівельних матеріалів. К., 2002.

В. Й. Сівко

Стаття оновлена: 2004