Будівництво - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Будівництво

БУДІВНИ́ЦТВО – галузь народного господарства, що забезпечує зведення та реконструкцію житлових, громадських і виробничих будівель і споруд, створює базу для розвитку всіх галузей народного господарства. Ін. назва – буд. індустрія. Терміном «Б.» позначають також процес спорудження будівель і об’єкт, що зводиться, разом із тер. для виконання робіт.

Б. – сукупність буд. об’єктів, що поділяються за матеріалами на дерев’яні, кам’яні, бетонні, залізобетонні та залізні; щодо застосування – на Б., шляхів, залізниць, тунелів, мостів, каналів, шлюзів, гребель, пристаней, с.-г. будови для меліорації ґрунтів, зрошування й осушування площ, пром., житл. і культ.-побутове Б. (див. Архітектура).

Найдавніші знайдені на Україні залишки буд. споруд-жител сягають палеоліт. доби. Це були неглибоко вкопані в землю курені, обставлені великими кістками мамонтів і вкриті шкірами. В добу неоліту на тер. ниніш. України з’явилися глибше вкопані в землю круглі чи овал. землянки зі стіжкуватим перекриттям зі шкір або кори. Від трипіл. культури залишилися переважно відкриті, розташ. на узгір’ях або уздовж малих річок селища, житла в яких – прямокутні ліплені хати із стовповою конструкцією, одночасно існували і землянки. За доби енеоліту та бронзи поблизу військ. типу городищ на високих берегових кручах будувалися відкриті хлібороб. поселення з житлами з пруття та глини (Наддніпрянщина). Для раннього середньовіччя характерні розташ. на високих місцях укріплення – міста із земляними валами, ровами. Центр городища залишався незабудованим. Розміщені колом двоповерхові житла, у яких нижче приміщення було коморою, належали до фортифікац. споруд. Міста поза валами були оточені селищами смердів (складалися з землянок), з них утворилися посади, заселені ремісниками й купцями. За княжої доби у 11–12 ст. Б. церков, княжих палат, дерев’яних і кам’яних будинків бояр швидко розвивалося, демонструючи поєднання самобут. форм нар. дерев’яної арх-ри з привнесеними з Візантії і Зх. Європи. Житла міських ремісників і сільс. насел. упродовж століть залишалися майже незмінними: примітивні дерев’яні хати в лісових місцевостях і напівземлянки у степ. смузі. У 13 ст. татар. навала знищила значну частину міст і сіл. У 14– 16 ст. постали дерев’яні та кам’яні замки, фортеці, монастирі, церкви. Б. міст за княжої доби характеризувалося укріпленнями і розвитком за радіал.-променевим планом (Київ, Чернігів, Львів). Розквіт міського Б. 17 – поч. 18 ст. супроводився перенесенням на укр. терени зх. архіт. стилів – ренесансу й бароко. Житл. будинки козац. старшини й духівництва були переважно дерев’яні, відзначалися розмірами, прикрашалися різьбленими дверима, вікнами, стелями. Укр. село зберігало свій традиц. тип Б. При єдності гол. типу житл. Б. у різних регіонах України виявляються відмінності, зумовлені використанням буд. матеріалів залежно від природ. обставин: у степових р-нах – валькові, саманові хати (з глини з соломою та половою), в лісостепу – турлучні (при використанні дерев’яного зрубу або плетення з обмазуванням глиною), у лісових місцевостях – дерев’яні. У 1924 50 % дослідж. на Україні хат були побудовані з дерева («в зруб» і «в сохи»), 33 % – з глини, 6 % – із каменю. У Б. міст 18 – поч. 19 в. поміт. вплив класицизму та ампіру: церкви, ратуші, великі приватні будинки. Наприкінці 18 ст. на Б. міст позначилися рос. уряд. приписи. У 2-й пол. 19 ст. розвиток пром-сті зумовив Б. робітн. селищ навколо з-дів і шахт (Донец. й Криворіз. басейни). У губ. містах зводили споруди вокзалів, банків, магазинів, багатоповерх. житл. будинки. У великих містах порушувалися планування і контраст між прагненням надати окремим р-нам міст сучас. вигляду і невпорядкованістю околиць, які зберігали вигляд містечок із невеликими будинками під бляхою, черепицею або ставали робітн. р-нами з новими великими завод. будівлями і хатинами робітників. Цей контраст особливо збільшився у найбільших містах України перед 1-ю світ. війною. Швидко розбудовувалися морські порти (Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріуполь). 1921–29 окремі будинки було повернуто домовласникам, більші перейшли у розпорядження комун. госп-ва міськрад. У містах УРСР почалося Б. засобами житл.-буд. кооперативів. На деякі старі будинки надбудовано 2–3 поверхи. Основ. увагу спрямовано на Б. пром. об’єктів, Палаців культури, шкіл. У 20–30-х pp. зросли нові міста (Сталіно – нині Донецьк, Запоріжжя, Макіївка, Костянтинівка, Краматорськ, Дніпродзержинськ, Горлівка), споруджено кілька великих будинків і спорт. стадіонів у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Сталіному, Севастополі, Краматорську. Під час 2-ї світ. війни в Україні німці цілком знищили або дуже зруйнували 714 міст, 28 тис. сіл, 2 млн будинків (бл. 38 млн м2 житл. пл. – 50 % довоєн. фонду). Найбільше поруйновані були Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Чернігів, Запоріжжя, Сталіно, Полтава, Кременчук, Тернопіль, Лозова, Краматорськ, Ромодан. Відбудова, контрольована владою і позбавлена приват. ініціативи, скеровувалась насамперед на пром. і с.-г. об’єкти. У 1945–54 споруджено понад 30 млн м2 житл. пл. у містах і с-щах, майже 1,3 млн будинків у с. р-нах.

Б. в СРСР керував Держ. ком-т РМ СРСР у справах Б. і Мін-во буд-ва; в УРСР – Мін-во міського і сільс. буд-ва, Мін-во пром-сті буд. матеріалів, Мін-во комунал. госп-ва, Держ. ком-т РМ у справах Б. і арх-ри, «Діпроміст», «Діпроцивільпромбуд». Капітал. Б. УРСР за повоєн. п’ятиріч. планом 1946–50 дорівнювало 49,5 млрд крб. У Б. УРСР працювало понад 500 тис. осіб. Міське й селищне житл. Б. УРСР становило 20 % заг. обсягу Б.

Високі темпи Б. сприяють зростанню екон. потужностей держави, сусп. вироб-ва і добробуту населення. Нині в Україні Б. виконують переважно спец. орг-ції – буд. або буд.-монтаж. трести й управління, а також комбінати. Крім того, існують підрядні або самостійні з-ди з виготовлення виробів і конструкцій, що створюють галузь вироб-ва – будівельних матеріалів і виробів промисловість. Структурно Б. в Україні представлене корпораціями: «Укрбудматеріали», «Укрбуд», «Укрмонтажспецбуд», «Укрцемент», «Украгробуд». У містах і обл. центрах житлове Б. ведуть спец. корпорації. «Укр-будматеріали» (112 тис. працівників) виготовляє цеглу, скло, вироби з кераміки (облицювал. плитку, сан.-тех. вироби тощо), матеріали нерудної пром-сті (щебінь, пісок) та вироби з них (стінові матеріали з природ. каменю). Цегельні з-ди розташ. майже на всій тер. України, особливо у зх. областях. ХК «Київміськбуд» (30 тис. працівників) виконує Б. обсягом 1200 тис. м2 житл. площі на рік. Для житлового Б. створ. також домобуд. комбінати (ДБК-1, ДБК-3, ДБК-4), які виготовляють залізобетонні вироби й забезпечують їх монтаж на буд. майданчиках. «Укрбуд» (бл. 80 тис. працівників) виконує Б. пром. споруд і житла. Найбільші комбінати – Бровар., Черніг. та Вінн. домобуд., Бровар. залізобетон. конструкцій, Білоцерків. з-д «Буддеталь» – мають потужність бл. 250 тис. м3 на рік. «Укрцемент» охоплює цементну пром-сть, найбільші центри якої у Миколаєві, Амвросіївці, Кривому Розі, Дніпродзержинську (вироб. потужність понад 1 млн т). Пром-сть вогнетривких матеріалів зосереджена в місцях розташування металург. підпр-в. Гол. центром вироб-ва шамоту є Донец. обл. (до 1 млн т на рік). Вапно, алебастр, гіпс добувають на всій тер. України. Оброблення натурал. каменю найрозвиненіше в Зх. Україні та Криму.

В Україні зведення споруд здійснюється традиц. способом – шляхом монтажу зі збірних залізобетон. конструкцій завод. виготовлення. Остан. часом цегла витісняє збірні конструкції, частіше використовують монолітний залізобетон («Укрмонолітспецбуд», Київ). Для покрівель, поряд із традиційними, застосовують нові технології з бітумно-емульсій. композицій (розробники М. Ярмоленко, О. Павлюк та ін.), трудомісткість яких у 2,5 раза нижча, вартість у 1,5 раза менша, ніж традиційних, а довговічність покрівель у кілька разів більша. Отримано результати дослідж. з індустр. покрівель із суперцементів (автор дослідж. М. Ярмоленко); відновлено розвиток вироб-ва черепиці – керамічної, цементно-піщаної та металевої (м. Хуст Закарп. обл., м. Ірпінь Київ. обл.). Широко застосовують нові буд. конструкції – полегшені металеві й залізобетонні (ефективні легкі конструкції зі сталей підвищеної міцності, з широким застосуванням гнутих профілів і тонколист. сталі), захист яких від корозії здійснюється методами цинкування, алюмініювання, покриття полімер. шаром тощо; існує тенденція до мін. використання монтаж. механізмів, зварювання на монтажі, використання для монтажу високомеханіз. інструменту. У вироб-ві буд. матеріалів застосовують домішки зі спец. властивостями для підвищення корозійної стійкості матеріалу, морозостійкості, отримання високої міцності й швидкотверднучого матеріалу (цементу), використовують місц. матеріали й відходи вироб-ва (шлаки, золу). Значну увагу приділяють дослідженням, спрямованим на пошук домішок і створення умов для швидкого твердіння зв’язувачів за природ. умов (без застосування теплової обробки). У галузі техніки Б. спостерігається інтенсифікація робочих процесів: ущільнення бетон. сумішей, перемішування, руйнування порід тощо.

Розвиток наук. бази буд. індустрії здійснюють наук. установи та навч. заклади України: Укр. НДПКІ буд. матеріалів і виробів, НДІ буд. вироб-ва, НДІ буд. конструкцій (усі – Київ), НДІ цемент (Харків), Київ. ун-т буд-ва й арх-ри, Харків. тех. ун-т буд-ва й арх-ри, Придніпров. (Дніпропетровськ), Одес. та Донбас. (м. Макіївка) академії буд-ва й арх-ри.

Значний внесок у вивчення теор. основ створення лужних в’язких речовин і матеріалів на їхній основі зробили В. Глуховський та П. Кривенко, термодинаміки силікатів і прогнозування властивостей корозійно стійких буд. матеріалів – В. Бабушкін, О. Мчедлов-Петросян, О. Ушеров-Маршак, механіки буд. матеріалів і прогнозування їхніх мех. властивостей – В. Сівко, В. Яковенко, створення мех. устаткування буд. індустрії – І. Назаренко, В. Ловейкін, І. Ємельянова, К. Олехнович, бетонознавства – В. Пунагін, комп’ютеризації матеріалознавства – В. Вознесенський, динаміки руйнування ґрунтів і порід – В. Баладинський, Л. Хмара, фіз.-хім. механіки подрібнення матеріалів – П. Овчинников, тех. основ створення машин для транспортування бетону – О. Онищенко. Вперше в Україні при створенні моделей процесів, машин і устаткування застосовано методи моделювання на основі графів зв’язку, що дало змогу створити низку експерим.-пром. зразків машин (вібромайданчики з електромех. і магніт. приводами, касетні установки для формування плоских виробів тощо). Для забезпечення високого наук.-тех. рівня та популяризації наук. і практ. досягнень у галузі Б. 1993 створ. Академію будівництва України.

Літ.: Волков Ф. Этнографические особенности украинского народа. Постройки. Украинский народ в его прошлом й настоящем. Полтава, 1916; Архітектура Радянської України. К., 1935–41; Юрченко П. Народное жилище Украины. Москва, 1941; Xорхот О. Архітектура промислового будівництва в містах УРСР. К., 1946; Страментов А. Впорядкування міст. К., 1946; Мусиенко П. Керамика в архитектуре й строительстве. К., 1953; Архитектура Украинской ССР. Москва, 1954. Т. 1; Ярмоленко М. Г., Терновий В. І. та ін. Технологія будівельного виробництва. К., 1993; Федоренко В. Г., Бондаренко Є. В. Будівництво та інвестиції в Україні. К., 1998; Удаленко О. М. Трансформація будівельного комплексу України. К., 2001.

А. І. Жуковський, В. Й. Сівко

Стаття оновлена: 2004