Будников Володимир Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Будников Володимир Олександрович

БУ́ДНИКОВ Володимир Олександрович (04. 06. 1947, Київ) – живописець. Син О. Будникова. Засл. діяч мист-в України (1992). Чл. НСХУ (1975). Закін. Київ. худож. ін-т (1971; майстерня Т. Яблонської). Від 1972 – викл. живопису, від 1999 – проф. Нац. академії образотвор. мист-ва й арх-ри. Працює в галузі станк. живопису. Є автором галерей. культур. акцій, дослідн. проектів. У полотнах початк. періоду присутні лінійні ритми, певна схематика, тонке декор. відчуття (натюрморти із серії «Дари України», «Весілля в селі Глібівка»). Поч. 70-х рр. ознаменувався серією пейзажів («Старий Седнів», «Блакитний будиночок», «Червень»), у яких виявляються легкість і ліричність його пензля. Від серед. 70-х рр. зосереджує увагу на фактурі. Наприкінці 80-х рр. чітко простежуються кольор. активність і емоційна напруга полотен («Завтра свято», «Час пік»). Живопис 90-х рр. – це чистий голос кольору, який став віссю і об’єднавчою силою «пульсуючих» полотен (серія робіт «Композиція в стилі бароко», «Розмова», «Спостереження» з циклу «Таємниця життя»). Б. відомий дослідженнями в галузі живопис. метафізики, а також як засн. необарок. течії в нефігуратив. живописі. На 3-му Міжнар. арт-фестивалі (1998) названий найкращим живописцем і нагородж. премією «Золотий перетин». Учасник худож. виставок від 1971. Персон. – у Києві (1990, 1993, 1995), Москві (1990), Берліні (1990, 1992, 1994, 1995), Відні (1991, 1993), Бонні (1991), Ерфурті (1993), Тулузі (1993).

Тв.: «Зима в Києві» (1975), «Хіва» (1978), «Київські реставратори» (1980), «Неділя на Подолі» (1983), «Сонце над містом» (1988), «Слов’янський мотив» (1991), «Ніч перед Різдвом» (1992), серія «Оазис» (1998), «Великий пейзаж», «Міраж» (обидва – 1999).

Літ.: Володимир Будников. «Таємниця життя»: Каталог виставки. К., 1995; Володимир Будников. «Малярство, рисунки»: Каталог виставки. К., 2001.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2004