Будников Олександр Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Будников Олександр  Гаврилович

БУ́ДНИКОВ Олександр Гаврилович (12 (25). 08. 1914, ст. Верхній Баскунчак, нині смт Астрахан. обл., РФ – 23. 12. 1982, Київ) – живописець. Батько В. Будникова. Чл. СХУ (1947). Канд. мистецтвознавства (1954). Засл. діяч мист-в УРСР (1968). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Навч. у Сталінгр. худож. уч-щі (нині Волгоград, 1933–38), Харків. худож. ін-ті (1939– 41; викл. М. Самокиш), закін. Київ. худож. ін-т (1947; викл. К. Трохименко), де й працював: викл. (1946–82), проректор (1966–73), від 1969 – проф. Працював у галузі станк. живопису, зокрема батал. жанру. Брав участь у виставках від 1944; персон. – у Києві (1975, 1977, 1984 – посмертна). Роботи зберігаються у НХМ, Харків., Полтав. ХМ та ін. музеях України.

Тв.: «Фронтові замальовки» (1941– 44), «Форсування Дніпра» (1947), «Стояти насмерть» (1949), «Канів. Вид на могилу Т. Г. Шевченка», «На захист Волзької твердині» (обидва – 1954), «На землі сталінградській» (1957), «Перекоп узято» (1961), «На Капрі» (1966–69), «Кінець рейху» (1967), «Ленін у Парижі» (1982), серії пейзажів Греції, Нідерландів, Франції (усі – 1956), Болгарії (1959), Італії (1970).

Літ.: Олександр Будников: Альбом. К., 1975; Олександр Гаврилович Будников: Каталог виставки творів. К., 1984; Блюміна І. Він був поетичною людиною // Київ. вісн. 1999, 28 серп.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2004