Будяк - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Будяк

«БУДЯ́К» – сатирично-гумористичний ілюстрований журнал. Виходив двічі на місяць 1921–23 у Львові. Числа часопису (51) мали різний обсяг (8–16 сторінок), деякі виходили об’єднаними. Обкладинка з логотипом та «сатирою в малюнку» на актуал. сусп.-політ. події; другу сторінку відкривав «вступний» вірш, обов’язковими були фейлетони, памфлети, «курсивки» на злобу дня, епіграми, байки, шаржі, карикатури, подорожні замітки тощо. У зв’язку з посиленою увагою цензорів до змісту часопису редакція у вступ. статті (1921, ч. 2) наголошувала, що заслугою кожного випуску є не стандартна подача інформації будь-якого плану, а вміння написати на теми актуал. змісту так, щоб стаття не була конфіскована. Проте «Б.» постійно зазнавав конфіскацій – від окремих рядків у публікації до цілого накладу (зокрема ч. 9 за 1923). Автор. емоційність, експресивність у викладі цієї тематики особливо відчувалася у публікаціях, об’єднаних під назвою «Політик має голос». У «Б.» подавався іроніч. огляд найбільш проблемат. ситуацій у Галичині. У часописі вміщено чимало публікацій, присвяч. пресі. Польс. видання звинувачували «Б.» у тенденційності, конфліктності, необґрунтованості критики. Редколегія – Д. Кренжаловський, Р. Голіян. У виданні часопису брали участь О. Бабій, Ю. Шкрумеляк (підписувався Смик, Ю. Ігорків), Р. Гом’ян (Chair noir), І. Ліщинський, М. Копольський (М. Коно), Л. Лепкий (Лев Швунг, Лем), Р. Купчинський, Л. Хомин, П. Ковжун та ін., які несли «колючий і сухий будяк» своєї сатири у відповідь «на смутку злу годину», яка охопила Галичину через невиконання Польщею постанови Ради Союзу Народів (Ліги Націй) щодо статусу галиц. українців. Тому осн. темами сатири «Б.» були укр.-польс. відносини.

Літ.: Періодика Західної України 20–30-х рр. ХХ ст.: Мат. до бібліографії. Т. 3. Л., 2000.

М. М. Романюк

Стаття оновлена: 2004