Бузук Петро Панасович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бузук Петро Панасович

БУЗУ́К Петро Панасович (19. 06(01. 07). 1891, с. Шерпени Бендер. пов. Бессараб. губ., нині с. Тернівка, Молдова – 07. 10. 1943) – мовознавець-славіст, педагог. Д-р філол. н. (1924). Закін. Новорос. ун-т в Одесі (1916). За поданням проф. Б. Ляпунова був залишений в Ун-ті для підготовки до професор. звання. Від 1920 – викл. у Гуманітар.-сусп. ін-ті, Археол. ін-ті, Одес. ІНО. Вільно володів слов’ян. та багатьма європ. мовами. Вивчав проблеми праслов’ян. мови, діалектного роздрібнення мови слов’ян дописемної епохи, мови давніх слов’ян. пам’яток, а також пам’яток давньої Русі. Опрацьовував питання заг. мовознавства та психології мови, вивчав філол. діяльність О. Потебні, Б. Ляпунова, О. Соболевського, І. Бодуена де Куртене та ін. Багато праць присвятив історії та діалектології укр. мови, аналізові мови і стилю окремих творів укр. літ-ри, особливостям сучас. укр. мови. Восени 1925 переїхав до Мінська, де викладав у Білорус. ун-ті, був співроб. Ін-ту білорус. культури, вченим секр. (від 1929) і дир. Ін-ту мовознавства АН Білорус. РСР (від 1931). Учасник 1-го Міжнар. конгресу славістів у Празі (1929), де виступив з ідеєю створення заг.-слов’ян. лінгвіст. атласу. В цей період продовжував україномовні студії, водночас багато зробив для розвитку білорус. мовознавства. Найбільшим його досягненням у цій галузі стала монографія «Спроба лінгвістычнай геаграфіі Беларусі. Ч. 1. Фанетыка і марфалогія. Вып. 1. Гаворкі Цэнтральнай і Усходняй Беларусі і суседніх мясцовасцей Украіны і Вялікарусі ў першай чвэрці ХХ в.» (Мінск, 1928). У 1934 Б. був висланий до Вологди (РФ). Пізніше заарешт., загинув в одному зі сталін. таборів.

Пр.: Очерки по психологии языка: Краткое руководство по вопросам общего языковедения. О., 1918; Мова і правопис в творах Г. С. Сковороди // Пам’яті Г. С. Сковороди (1722–1922): Зб. ст. О., 1923; Замітки з української мови: Дві подробиці укр. звучні // Slavia. 1924. Roč. 3. Seš. 3; Уваги до дієприкметників в українській мові // Вісн. Одес. комісії краєзнавства при ВУАН. 1925. Ч. 2–3; Кілька уваг про молдавсько-українські зносини // Україна. К., 1926. № 4; Памяці Франка // Полымя. 1926. № 4; Взаємовідносини між українською та білоруською мовами: Методол. нарис // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. 1926. Кн. 7–8; Українські етимології // Там само; З лінгвістичних розкопин на Білорусі (Грамат. й етимолог. замітки) // Там само. 1927. Кн. 13–14; Нарис історії української мови: Вступ, фонетика і морфологія з додатком історичної хрестоматії // Зб. Істор.-філол. відділу УАН. 1927. № 48; Діалектологічний нарис Полтавщини // Укр. діалектол. зб. К., 1929. Кн. 2; Історична фонетика та морфологія української мови: Істор. курс укр. мови. Х., 1929 (співавт.); З історичної діалектології української мови: Говірка Луцької євангелії 14 в. // Зб. Комісії для дослідж. історії укр. мови. К., 1931. Т. 1.

Літ.: Ілляш М. І. Петро Панасович Бузук: Одес. період наук. діяльності // Тези наук. конф. О., 1965; Рамановіч Я., Юрэвіч А. П. А. Бузук. Мінск, 1969; Зленко Г. Д. Страницы биографии П. А. Бузука // Кодры. 1973. № 2; Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды: Биобиблиогр. слов. Т. 2. Минск, 1977.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2004