Буїла Максимиліан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буїла Максимиліан

БУЇ́ЛА Максимиліан (10. 06. 1904, с. Коцур, Воєводина, нині Сербія і Чорногорія – 1994, м. Нови Сад, нині Сербія і Чорногорія) – руський письменник і церковний діяч у Югославії. Середню освіту здобув як стипендіат Крижевацького владики в Іннсбруку і Травнику. Закін. Львів. богослов. академію (1929). Був священиком у Липовлянах, Коцурі й м. Нови Сад (1945–68). Наприкінці 1944 безпідставно заарешт. урядом Й. Тіто і засудж. до страти. Врятувало його заступництво впливових людей. Працював секр. Спілки катол. священиків Сербії. 1927–28 очолював Союз русько-укр. школярів у Югославії. Проводив культ.-осв. роботу серед дорослих, заснував театр. гурток у Коцурі, ощадну касу, як художник оформляв руські видання, організував демонстрацію кінофільмів. Б. писав ліричні поезії та оповідання, в яких відтворював життя і побут бачвансько-сремських русинів (цикл «Зимові почуття»), опрацьовував гуморист. й анекдот. теми («Залиште нам коні», «Присташ», «Корпа»).

Літ.: о. Роман Миз. Священїки Осєцкого викарията. Ч. 1. Нови Сад, 1993; Тамаш Юлиян. История рускей литератури. Београд, 1997.

О. В. Мишанич

Стаття оновлена: 2004