Буйко Петро Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буйко Петро Михайлович

БУЙКО́ Петро Михайлович (19(31). 10. 1895, м. Більськ Гроднен. губ., нині м. Більськ Підляський, Польща – 15. 10. 1943, похов. у с. Томашівка Фастів. р-ну Київ. обл.) – акушер-гінеколог. Д-р мед. н. (1936), проф. (1938). Герой Рад. Союзу (1944, посмертно). Учасник воєн. дій 1918–20, 1-ї та 2-ї світ. воєн. Бойові нагороди. Брав участь у січн. зброй. повстанні 1918 проти ЦР у Києві. Закін. Київ. мед. ін-т (1922). У 1923–29 – голова Бердичів. ком-ту профспілки «Медсанпраця», зав. здороввідділу в Білій Церкві, гол. лікар лікарень Червоного Хреста в Білій Церкві та Люботині. Від 1930 – доц. Київ. мед. ін-ту; від 1931 – зав. каф. акушерства і гінекології Київ. стоматол. ін-ту; 1933–38 – один із засн. і дир. Київ. НДІ охорони материнства і дитинства, який носив 1950– 93 його ім’я (нині Ін-т педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ); 1939–41 – зав. каф. акушерства і гінекології Київ. мед. ін-ту. Під час 2-ї світ. війни – хірург медсанбату; після поранення під м. Умань Черкас. обл. потрапив у полон, звідки втік. Працював хірургом у Фастів. рай. лікарні (від 1942). Був партизаном, урятував понад 1000 рад. громадян від вивезення на фашист. каторгу. Від липня 1943 очолював мед. частину партизан. загону. Спалений живцем нім. карателями у с. Ярошівка Фастів. р-ну, де встановлено пам’ятник. Осн. напрями наук. дослідж.: профілактика й лікування розривів промежини під час пологів, лікування міхурево-піхвових нориць. Запропонував метод фістулографії з гомотрансплантацією плаценти на ушитий дефект сечового міхура. На могилі Б. встановлено погруддя, його ім’ям названо вулиці в Києві та с. Томашівка; образ його відтворив Яків Баш у повісті «Професор Буйко» (К., 1946; 1953).

Пр.: Клініка і профілактика розривів промежини при пологах. К., 1940; Хирургическое лечение пузырно-влагалищных свищей у женщин с применением плацентарной ткани // Клинико-эксперим. исследование. К., 1954.

Літ.: Пап А. Г., Дашкевич В. Е. Памяти профессора П. М. Буйко // АГ. 1975. № 5.

Г. К. Степанківська

Стаття оновлена: 2004