Буймистер Валерій Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буймистер Валерій Григорович

БУЙМИ́СТЕР Валерій Григорович (21. 05. 1948, м. Виборг Ленінгр. обл., РФ) – співак (ліричний баритон), педагог. Нар. арт. України (1994). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1999). Дипломант конкурсу ім. М. Глінки (1975). Ґран-Прі 10-го Міжнар. конкурсу в Парижі (1976). Закін. Київ. консерваторію (1975; кл. Д. Євтушенка). Від 1969 – соліст Ансамблю пісні і танцю Київ. військ. округу, 1971–73 – хору опер. студії консерваторії, 1973–74 – Київ. камер. хору ім. Б. Лятошинського, 1974–76 – хору ім. П. Майбороди Держтелерадіо України, від 1976 – соліст Нац. філармонії. Водночас 1989–2002 – соліст оркестру «Київська камерата», 1992–97 – Дит. муз. театру; від 1995 – доц. каф. сольного співу Нац. муз. академії України. Виступав на сценах США, Мексики, Канади, Німеччини, Великої Британії, Франції, Іспанії, Португалії, Данії, Чехії, Словаччини, Синґапуру, Австралії, Нової Зеландії. Творча індивідуальність Б. найповніше виявилася в інтерпретації камер. творів. Йому притаманне глибоке проникнення в драматургію композицій, тонке відчуття й осмислення стилів музики різних епох; у виконав. манері домінують інтонац. чистота, тех. досконалість, у яких можливості наповненого, м’якого, рівного в усіх регістрах голосу завжди підпорядковані змістові муз. твору. В камер. репертуарі твори світ. та укр. класики, а також сучас. укр. композиторів: Є. Станковича, О. Киви, В. Шумейка, В. Рунчака, Ю. Ланюка, Я. Верещагіна та ін.; часто Б. є першим їхнім виконавцем. Записав 3 платівки (фірма «Мелодія»); численні фонд. записи на радіо; студія «Укртелефільм» зняла два фільми про співака: «Станси» (1987, реж. А. Савченко), «Співає Валерій Буймистер» (1991, реж. О. Бійма).

Партії: Микола («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Онєгін, Роберт («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Жермон («Травіата» Дж. Верді), Ґреґуар («Сокіл» Д. Бортнянського).

Літ.: Мельник О. Пісня, арія, романс // КіЖ. 1982, 24 жовт.; Антонюк В. З України – та й для цілого світу // Вітчизна. 1999. № 9–10.

С. В. Майданська

Стаття оновлена: 2004