Буковинка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буковинка

БУКОВИ́НКА – карстова печера, геологічна (карстово-спелеологічна) пам’ятка природи загальнодержавного значення (від 1981). Знаходиться побл. с. Стальнівці Новоселиц. р-ну Чернів. обл., в межах Мамализ. карстового р-ну Поділ.-Буковин. карстової обл. Перебуває під охороною Стальнів. сільс. ради. Пл. 14,7 га. Вперше спелеолог. дослідж. печери провів В. Коржик у березні 1976. Комплексно досліджується чернів. спелеологами. Утвор. у верхній товщі гіпсів баденського регіоярусу (14 млн р.) серед. міоцену заг. потуж. 25 м. Печера лабіринт. типу, складається з 3-х поверхів, нижній з яких обводнений. Основним є серед. поверх з магістрал. галереями різної морфології (пересічна ширина ходів – 2–3 м, висота – 1,5–5 м). Верхній поверх виражений фрагментарно і являє собою вузькі щілини невеликих лабіринт. ділянок, що сполучаються із серед. поверхом через вертикал. колодязі або високі зали. Топографічно досліджена довжина ходів печери складає 5287 м, амплітуда бл. 15 м, пл. 8518 м2, об’єм 13 490 м3. За мікроклімат. показниками внутр. частини печери – термоконстантні. Середня річна т-ра +10 °С, відносна вологість – 99 %. У порожнині зустрічаються численні вторинні кристалічні та натічні новоутворення. Печера відрізняється тафонімічним багатством – остеолог. рештками печер. ведмедя, коня, оленя звичайного, носорога, бізона (зубра) первісного та ін. тварин. У печері мешкають рукокрилі декількох видів, які під час зимівлі утворюють значні (до декількох сотень голів) колонії. Звичайним видом є вухань, а також велика нічниця. У водах сифонних озер виявлений вид троглобіонтного бокоплава, а також ін. троглобіонтні та троглофільні безхребетні. Б. має важливе значення як н.-д. полігон для спелеокарстолог., спелеобіол., палеогеогр. та спелеомед. досліджень. Входить до складу нац. природ. парку «Вижницький».

Літ.: Коржик В. П. Черновицкая область // Геол. памятники Украины: Справоч.-путеводитель. К., 1985.

В. П. Коржик

Стаття оновлена: 2004