Болівія, Республіка Болівія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Болівія, Республіка Болівія

БОЛІ́ВІЯ, Республіка Болівія (Bolivia, Republica de Bolivia) – держава в центральній частині Південної Америки. На Пн. і Сх. межує з Бразилією, на Пд. Сх. – з Параґваєм, на Пд. – з Арґентиною, на Зх. – з Чилі й Перу. Пл. 1098,6 тис. км2. Насел. 8,33 млн осіб (2002), з них амеріндіос (гол. чином індіанці кечуа й аймара) – 45 %, метисів – 25 %, креолів і європейців – 10 %. Згідно з конституцією, столицею країни є м. Сукре (163,6 тис. мешканців), але фактична столиця – м. Ла-Пас (1,1 млн мешканців). Найбільші міста: Санта-Круз (914,8 тис. осіб), Кочабамба (521,3 тис. осіб), Оруро (202,5 тис. осіб). Адм.-територ. поділ – 9 департаментів, які поділяються на 98 провінцій, провінції – на кантони. Мови: іспанська (держ.), кечуа та аймара. Віросповідання більшості населення – католицизм (95 %). Б. – президентська республіка. Глава держави й уряду – президент. Законодав. орган – Нац. конгрес. Грошова одиниця – болівіано. В давні часи тер. сучас. Б. населяли індіан. племена, на поч. 14 ст. завойована інками, 1532–38 – іспан. конкістадорами. Іспанці відкрили велику кількість сріб. копалень і протягом наступних двохсот років цей регіон був однією з найбагатших іспан. колоній. 1776 приєднана до віце-королівства Ла-Плата. Під час війни за незалежність іспан. колоній в Америці (1810–26) 6 серпня 1825 проголошено незалежність країни, названої на честь Симона Болівара, який очолив боротьбу за незалежність іспан. колоній і став першим президентом спочатку Великої Колумбії (1819), а потім Б. Згодом, після кількох воєн, поступилася узбережжям Тихого океану – Чилі, багатою на нафту тер. Чако – Парагваю і частиною тер. – Бразилії. Країна є чл. ООН, МВФ, ВООЗ, ОАД.

У зх. частині країни з Пн. на Пд. простягаються Анди; найвищі їхні вершини – Анкохума (6550 м), Ілампу (6485 м), Ілімані (6462 м). На Сх. і Пн. Сх. від гір – Амазон. рівнина, на Пд. Сх. – долина Чако. Найбільші ріки: Бені, Мадре-де-Дьйос, Пілкомайо, Десаґуадеро. У гірських р-нах клімат високогір., посушл., у долинах – субекватор. і тропічний; опадів від 150 до 2000 мм на рік. Середньорічна т-ра в горах бл. +8°С, в долинах +26°С. Фіз.-геогр. зони – савана, гілея, в горах – напівпустельна, степова й лісова. Через різноманітність ландшафтів є рослини майже всіх клімат. зон, зокрема каучук, дерева, більш як 2000 видів твердих дерев. порід, ваніль, сарсапарила і шафран. Серед представників фауни: лама, броненосець, пума, ягуар, альпака, вікунья. Нац. парки: Ноель Кемпф, Меркадо і Покаас-Новус. Корисні копалини: золото, срібло, платина, олово, мідь, цинк, свинець, вольфрам, вісмут, сірка, калій, бор, напівдорогоцінне каміння, а також природ. газ і нафта. Б. – одна з найменш розвий. та найбідніших країн Латин. Америки. Обсяг ВВП – 8,4 млрд дол. США (1998), на душу насел. – 867 дол. США (1994). Більшість економічно активного населення країни зайнята в с. госп-ві, яке є низькопродукт., не забезпечує потреб у продовольстві. Найпоширеніші с.-г. культури: кукурудза, соя, картопля, цукр. тростина, банани, кава, бавовник. Розвинуте тваринництво. Б. імпортує бл. 40 % с.-г. продукції (гол. чином зерно). Пром-сть спеціалізується на добуванні газу, кольор. металів, які переважно йдуть на експорт. Осн. торг. партнери: Арґентина, Чилі, Перу, США, Бразилія, Японія.

У Ла-Пасі – Нац. музей і собор, що вміщує 12 тис. осіб (1933), у Потосі – собор 16 ст., монет. двір (1572).

Дипломат. відносини між Б. та Україною встановлені 8 лютого 1992. У Б. є нечисленна укр. громада, що сформувалась у повоєнні роки за рахунок мігрантів із таборів для переміщених осіб у Німеччині та Австрії.

Літ.: Башилов Б. А. Древние цивилизации Перу и Боливии. Москва, 1972; Боливия. Москва, 1979; Культура Боливии. Москва, 1986; Боливия: Альбом. Москва, 1988; Юрківський В. М. Країни світу. К., 1999.

В. В. Дроздов

Стаття оновлена: 2004