Болівія, Республіка Болівія

БОЛІ́ВІЯ, Республіка Болівія (Bolivia, Republica de Bolivia) — держава в центральній частині Південної Америки. На Пн. і Сх. межує з Бразилією, на Пд. Сх. — з Параґваєм, на Пд. — з Арґентиною, на Зх. — з Чилі й Перу. Площа 1098,6 тис. км². Населення 8,33 млн осіб (2002), з них амеріндіос (головним чином індіанці кечуа й аймара) — 45 %, метисів — 25 %, креолів і європейців — 10 %. Згідно з конституцією, столицею країни є м. Сукре (163,6 тис. мешканців), але фактична столиця — м. Ла-Пас (1,1 млн мешканців). Найбільші міста: Санта-Круз (914,8 тис. осіб), Кочабамба (521,3 тис. осіб), Оруро (202,5 тис. осіб). Адміністративно-територіальний поділ — 9 департаментів, які поділяються на 98 провінцій, провінції — на кантони. Мови: іспанська (державна), кечуа та аймара. Віросповідання більшості населення — католицизм (95 %).

Президентська республіка. Глава держави й уряду — президент. Законодавчий орган — Національний конгрес. Грошова одиниця — болівіано. В давні часи територію сучасної Болівії населяли індіанські племена, на поч. 14 ст. завойована інками, 1532–38 — іспанськими конкістадорами. Іспанці відкрили велику кількість срібних копалень і протягом наступних двохсот років цей регіон був однією з найбагатших іспанських колоній. 1776 приєднана до віце-королівства Ла-Плата. Під час війни за незалежність іспанських колоній в Америці (1810–26) 6 серпня 1825 проголошено незалежність країни, названої на честь Симона Болівара, який очолив боротьбу за незалежність іспанських колоній і став першим президентом спочатку Великої Колумбії (1819), а потім Болівії. Згодом, після кількох воєн, поступилася узбережжям Тихого океану — Чилі, багатою на нафту територією Чако — Парагваю і частиною території — Бразилії. Країна є членом ООН, МВФ, ВООЗ, ОАД.

У зх. частині країни з Пн. на Пд. простягаються Анди; найвищі їхні вершини — Анкохума (6550 м), Ілампу (6485 м), Ілімані (6462 м). На Сх. і Пн. Сх. від гір — Амазонська рівнина, на Пд. Сх. — долина Чако. Найбільші ріки: Бені, Мадре-де-Дьйос, Пілкомайо, Десаґуадеро. У гірських зонах клімат високогірний, посушливий, у долинах — субекваторіальний і тропічний; опадів від 150 до 2000 мм на рік. Середньорічна температура в горах бл. +8°С, в долинах +26°С. Фізико-географічні зони — савана, гілея, в горах — напівпустельна, степова й лісова. Через різноманітність ландшафтів є рослини майже всіх кліматичних зон, зокрема каучук, дерева, більш як 2000 видів твердих деревних порід, ваніль, сарсапарила і шафран. Серед представників фауни: лама, броненосець, пума, ягуар, альпака, вікунья. Національні парки: Ноель Кемпф, Меркадо і Покаас-Новус. Корисні копалини: золото, срібло, платина, олово, мідь, цинк, свинець, вольфрам, вісмут, сірка, калій, бор, напівдорогоцінне каміння, а також природний газ і нафта.

Належить до одних із найменш розвинених та найбідніших країн Латинської Америки. Обсяг ВВП — 8,4 млрд дол. США (1998), на душу населення — 867 дол. США (1994). Більшість економічно активного населення країни зайнята в сільському господарстві, яке є низькопродуктивним, не забезпечує потреб у продовольстві. Найпоширеніші сільськогосподарські культури: кукурудза, соя, картопля, цукрова тростина, банани, кава, бавовник. Розвинуте тваринництво. Болівія імпортує бл. 40 % сільськогосподарської продукції (переважно зерно). Промисловість спеціалізується на добуванні газу, кольорових металів, які переважно йдуть на експорт. Основні торгові партнери: Арґентина, Чилі, Перу, США, Бразилія, Японія.

Серед визначних культурних об’єктів: у Ла-Пасі — Національний музей і собор, що вміщує 12 тис. осіб (1933), у Потосі — собор 16 ст., монетарний двір (1572).

Дипломатичні відносини між Болівією та Україною встановлені 8 лютого 1992. У країні є нечисленна українська громада, що сформувалась у повоєнні роки за рахунок мігрантів із таборів для переміщених осіб у Німеччині та Австрії.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю