Болотні ґрунти - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Болотні ґрунти

БОЛО́ТНІ ҐРУНТИ́ – група ґрунтів, що формуються в процесі заболочування суходолу та заростання водоймищ. Болотний тип ґрунтоутворення розвивається в разі надмірного зволоження під впливом специф. вологолюбної рослинності. Характерними його ознаками є оглеєння й торфо-нагромадження. Утворення Б. ґ. пов’язане з нестачею кисню, анаеробіозисом та уповільненим розкладом відмерлих болот. рослин. Профіль Б. ґ. характеризується наявністю торфових, оторфованих та глейових горизонтів. На тер. України Б. ґ. займають площу 1 млн 470 тис. га. Вони поширені в заплавах і прадавніх долинах рік, улоговинах, старорічищах, блюдцях, на дні балок тощо. Вкриваючи підпорядковані елементи ландшафту, Б. ґ. виконують важливі біосферні функції. Внаслідок меліорації та освоєння вони істотно послаблені або навіть утрачені. В Україні осушено майже 75 % усієї площі Б. ґ., що порушило екол. ситуацію в регіонах їх поширення (Полісся, Зх. Лісостеп та ін.). Ренатуралізація болот, ландшафтів передбачає повернення втрачених ними біосфер. функцій. Б. ґ. поділяють на мінеральні (містять більш як 80 % мінерал. речовин), оторфовані (вміст орган, речовин становить 29–40 %) і торфові, в профілі яких фіксуються суцільні торфові горизонти з вмістом орган. речовин 40–93 %. У мулувато-глейових ґрунтах під оторфованою дерниною залягає пронизаний кореневими рештками болот, рослин гумусний, сильно оглеєний важкосуглинковий горизонт, мулисті частки якого нерідко привнесені з еродованого водозбору. Б. ґ. з потужністю торфового горизонту за 20 см відносять до розряду торфо-болотних ґрунтів.

Р. С. Трускавецький

Стаття оновлена: 2004