Болюх Василь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Болюх Василь

БО́ЛЮХ Василь (12. 01. 1889, с. Кутківці, нині у складі Тернополя – 17. 09 (або 17. 10). 1955, Мельбурн, Австралія) – громадський діяч. Батько М. Болюха. Закін. Укр. чол. г-зію у Перемишлі (1909), вивчав право у Львів. ун-ті. Служив у австрій. армії (капітан). У листопаді 1918 – сотник УГА та 1-й комендант Тернополя і Терноп. військ. округу, з переходом за Збруч – комендант Житомира і Проскурова (нині Хмельницький). Після війни повернувся до рідного села. Голова, секр. Терноп. повіт. ком-ту Укр. нац.-демократ. об’єднання (УНДО), голова Надзір. ради «Українбанку» в Тернополі. Організатор і діяч філії т-ва «Сіл. господар», почес. голова Т-ва укр. купців і промисловців у Тернополі. 1935–39 – посол до польс. сойму з округу Тернопіль–Збараж–Золочів. За нім. окупації співпрацював з укр. підпіллям. На еміграції перебував в Австрії, де був головою Укр. центр. ком-ту; від 1945 – у франц. зоні Німеччини, де очолював Контрол. комісію і Раду зонал. представництва укр. еміграції франц. окупац. зони Німеччини, був чл. Контрол. комісії Центр. представництва укр. еміграції. Від 1948 – чл. Укр. нац. ради від УНДО. 1949 виїхав до Австралії (спершу – до Перта, де був одним з ініціаторів створення Укр. громади, 1950 – до Мельбурна). Брав участь у підготовці 1-го з’їзду делегатів укр. орг-цій Австралії (1950). 1-й голова Об’єдн. українців Австралії (1950), голова Управи укр. громади Вікторії (1951–52), почес. чл. Союзу укр. комбатантів Вікторії.

О. І. Панченко

Стаття оновлена: 2004