БО́НДАР Микола Пантелеймонович (02. 02. 1952, с. Люлинці Комсомол., нині Калинів. р-ну Вінн. обл.) — літературо­знавець, поет. Кандидат філологічних наук (1984). Закін. Війн. пед. ін­ститут (1972). Працював журналістом. Від 1982 — науковий спів­робітник, 1994–96 — завідувач від­ділу нової укр. літ-ри, від 2004 — провід­ний науковий спів­робітник Ін­ституту літ-ри НАНУ. Досліджує укр. літературу 19 — поч. 20 ст., пита­н­ня теорії літ-ри (жанр, образ, особистість у структурі твору, літ. процес). Автор роз­ділів про роз­виток поезії в «Історії української літератури» у 2-х т. (т. 1, К., 1987), «Історії української літератури 19 ст.» у 3-х кн. (К., 97), упорядник і автор перед­мови вид. «Творів» В. Самійленка (К., 1990). У моно­графії «Поезія пошевченківської епохи: Система жанрів» (К., 1986) за­пропонував нові характеристики й оцінки оригін. поезії пошевченків. доби, роз­галуж. системи її жанрів; окремі роз­діли присвяч. Л. Глібову, С. Ру­данському, Ю. Федьковичу, П. Грабовському. Серед наук. дослідж. — нарис «Діалог з історичним часом: Формува­н­ня нової укр. літ-ри» // «КС», 1998, № 5; роз­відка «Перший жанровий зразок української художньої прози (Повість — “Микола Коваль” М. Венгера)» // Там само, 1999, № 3; «Нова українська література // Сторінки історії: Зб. Ін­ституту літ-ри ім. Т. Шевченка», К., 2003; низка статей про поетику і про­блематику творчості Т. Шевченка. На­друкував низку поезій у ж. «Київ», 1998, № 11–12.