Бондаренко Володимир Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бондаренко Володимир  Іванович

БОНДАРЕ́НКО Володимир Іванович (27. 09(10. 10). 1906, Одеса – 04. 11. 1980, Київ) – живописець. Чоловік В. Кирилової, батько С. Бондаренко, дід Тараса та Юрія Гончаренків. Чл. СХУ (1944). Навч. на підготовчих курсах при Харків. худож. ін-ті у О. Кокеля та С. Прохорова (1927–28), Київ. худож. ін-ті у М. Бойчука та Ф. Кричевського (1929–34, 1935–41). Працював від 1943 викл. Київ. худож. школи ім. Т. Шевченка, 1948–66 – н. с. в Ін-ті монум. живопису і скульптури Академії арх-ри УРСР (Київ), пізніше – в установах Держ- буду УРСР. Засн. і кер. (1948–58) монум. секції СХУ. Брав участь у створенні монум. розписів у Палаці культури м. Нова Каховка Херсон. обл. (1953–54), Терноп. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка (1957; усі – у співавт. з Б. Піанідою), панно «Козацька пісня» (магазин «Кобзар», Київ, 1959–60), мозаїки на фасаді Будинку культури суднобудівників у Миколаєві (1972–73) тощо. Осн. галузі – станк., монум. й театр.-декорац. живопис. Серед станк. творів – «Любить – не любить», «Циганка» (обидва – 1940), «Чекання» (1944–45), «Дівчина біля бузку» (1945), «Дівчата» (1946), «Човни біля берега» (1948), «Хризантеми», «Ранок», «Натюрморт із ромашками та півоніями», «Натюрморт з польовими квітами» (усі – 1949), «Білі півонії» (1978), «Козацька пісня» (1980). Учасник виставок від 1944, персон. – у Києві (1987, посмертно). Твори Б. позначені досконалим малюнком, своєрідним сріблясто-блакитним колоритом, емоц. виявом власної натури, а в монум. роботах – умілим використанням площини. Був гнаний та переслідуваний за талант і любов до України.

Літ.: Белічко Ю. Багатогранний талант // Вітчизна. 1960. № 4; Володимир Іванович Бондаренко: Каталог. К., 1987; Од роду до роду: Каталог виставки. К., 1996.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2004