Бондаренко Михайло Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бондаренко Михайло  Ілліч

БОНДАРЕ́НКО Михайло Ілліч (08. 09. 1903, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 10. 02. 1938, Москва) – державний діяч УРСР. Держ. нагороди СРСР. Закін. Єлисаветгр. вище поч. уч-ще. Від 1917 працював на вироб-ві, від 1925 – чл. РКП(б), відтоді – на парт. посадах у Єлисаветграді й окрузі. Від 1931 – на парт. роботі у Тифлісі (нині Тбілісі), 1934–35 – секр. Азизбеків. міськкому, 1935–36 – секр. Шаумянів. райкому КП Азербайджану. Керував нафт. пром-стю. Від грудня 1936 – 2-й секр. Харків. міськкому, обкому КП(б)У, влітку 1937 – в. о. 1-го секр. Війн. обкому КП(б)У; від серпня 1937 – голова РНК УРСР, чл. політбюро ЦК КП(б)У. Піддавав критиці діяльність П. Любченка. Не мав належного досвіду для роботи на цій посаді. У жовтні 1937 за звинуваченням у належності до «антирад. троцькістської терорист. і шкідницької орг-ції, яка діяла у нафтовій пром-сті СРСР», заарешт. і засуджений до розстрілу. Реабіліт. 1956.

О. С. Рубльов

Стаття оновлена: 2004