Бондаренко Павло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бондаренко Павло  Іванович

БОНДАРЕ́НКО Павло Іванович (09(22). 12. 1917, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 15. 11. 1992, Москва) – скульптор. Засл. діяч мист-в (1960) та нар. художник (1965) РРФСР. Дійс. чл. АМ СРСР. Проф. (1972). Держ. премія СРСР (1950). Учасник 2-ї світ. війни. Навч. в Ін-ті живопису, скульптури й арх-ри Всерос. АМ (Ленінград, 1939–41 і 1945–49; викл. В. Лішов, М. Манізер, В. Синайський). Від 1970 – ректор Моск. худож. ін-ту. Учасник виставок від 1949. Автор портретів нар. арт. М. Симонова (1949), Героїв Рад. Союзу П. Вершигори та М. Кузнецова (обидва – 1950), Артема (1952), архітектора О. Заварзіна (1964), Леніна (1967), поетів О. Кольцова та М. Цвєтаєвої (обидва – 1972); статуй «Ф. Дзержинський» (1959), «К. Маркс» (1964), «Ленін» (1970); пам’ятників Леніну в Ленінграді (1956), Севастополі (1957), Героєві Рад. Союзу Д. Медведєву (1956); мемор. ансамблю морякам лінкора «Новоросійськ» у Севастополі (1963).

Літ.: 225 лет Академии художеств СССР. 1917–1982. Ретроспективная выставка: Каталог. Москва, 1985.

Р. Д. Бащенко

Стаття оновлена: 2004