Бондарчук Степан Корнійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бондарчук Степан  Корнійович

БОНДАРЧУ́К Степан Корнійович (25. 07(06. 08). 1886, м-ко Кодня Житомир. пов. Волин. губ., нині Житомир. р-ну Житомир. обл. – 04. 12. 1970, Одеса) – актор, режисер, театральний діяч. Чоловік С. Мануйлович. Закін. Муз.-драм. школу в Києві (1916; викл. М. Старицька). Один із засн. Молодого театру в Києві (1916–19); Незалеж. театру в Житомирі (1921–22), в якому працював реж. із 3. Гайдай. Працював у Київ. театрі «Березіль» (1922–26; 1924–25 – кер. 6-ї майстерні в Одесі), драм. театрі на Подолі (1925–26), Одес. держдрамі (1929). Очолював Київ. робітничий (1930–32), Війн. драм. (1932–35), Шуйський (1935–36), Бухарський (1937–41) театри. Автор п’єс «Чудотворці» (1924), «Пролог» (1926, спільно з Лесем Курбасом), інсценівки «Варнак» за Т. Шевченком. Відіграв значну роль у поширенні ідей Леся Курбаса щодо оновлення театру. Один із тих, хто зберіг його спадщину, сприяв її відродженню. Автор спогадів про Леся Курбаса та Молодий театр. вміщених у кн. «“Молодий театр”: Генеза. Завдання. Шляхи» (К., 1991).

Ролі: Фільдінґ («У пущі» Лесі Українки), Пастор Гоппе («Молодість» М. Гальбе), Росія («Джиммі Гіґґінс» за Е. Сінклером), Оргон («Тартюф» Ж.-Б. Мольера).

Вистави: «Весняна казка» Олександра Олеся, дит. опера «Коза-дереза» М. Лисенка, «Похорон» за І. Франком (усі – 1921), «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана, «Блазень на троні» А. Луначарського (обидві – 1922), «Бур’ян» за А. Головком (1930), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1936).

Літ.: Козак В. Іскри вогню великого // Рад. Житомирщина. 1967, 30 квіт.; Станіславський М. Д., Рубінштейн Л. А. Театр Житомира. К., 1972.

Г. П. Мокрицький

Стаття оновлена: 2004