Котельва - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Котельва

КОТЕЛЬВА́ – селище міського типу Полтавської області, райцентр. Котелев. селищ. раді підпорядк. се­ла Камінне, Михайлове та Чернещина. Знаходиться на р. Котельва (притока Ворскли, бас. Дніпра), за 65 км від обл. центру та за 35 км від залізнич. ст. Ох­тирка. Пл. 26,34 км2. Насел. 12 667 осіб (2001, складає 97,9 % до 1989), переважно українці. Побл. К. виявлено давньорус. городи­ще, пам’ятки доби бронзи–ран­нього заліз. віку. Вперше згадується у писем. джерелах 1582. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Від 1648 – сотенне м-ко Гадяц., від 1649 – Полтав., 1661–62 – Зіньків., на 1672 – знову Гадяц. полків. Згодом входило до Охтир. полку Слобід. України. На поч. 17 ст. для захисту від нападів крим. татар тут споруджено фортецю. Під час Пн. вій­ни 1709 її зруйнували швед. вій­ська, незабаром була відбудована. Твердиня підтримувалася у задовіл. стані ще 1768, напри­кінці 18 ст. вона остаточно зане­пала. 1726 у м-ку було 2 козац. сотні. Від 2-ї пол. 18 ст. К. – один із центрів чумацтва на Слобожанщині. 1780–96 – у складі Ох­тир. пов. Харків. намісництва, від 1797 – слобода Охтир. пов. Сло­бід.-Укр., від 1835 – Харків. губ. 1812 відкрито парафіял. уч-ще. 1838 налічувалося 1750 дворів, мешкало бл. 10 тис. осіб, діяло 5 церков, відбувалося 4 ярмарки на рік; 1876 – 2009 дворів, 6323 жит., 7 церков. На 1881 у слободі – 90 шевців, 81 гончар, 80 чинбарів, 18 ковалів, 17 бондарів, 15 теслярів, 13 колісників, 12 кравців. Наприкінці 19 ст. пра­цювали цегельня та салотоп. з-д. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (насел. К. зменшилося на 5,5 тис. осіб), зазнали сталін. репре­сій. 1923–30, 1939–62 та від 1965 – райцентр. Від 9 жовтня 1941 до 9 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Нацис­ти вивезли на примус. роботи до Німеччини 667 жит. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинуло 2400 котелевців. Від 1971 – смт. 1959 мешкало бл. 14,6 тис., 1979 – 12 тис., 1999 – 13,2 тис. осіб. Нині працюють підпр-во з виго­тов­лення пром. вентиляторів «Агро­техніка», комбікорм. з-д, лісництво. У К. – г-зія, 3 заг.-осв. школи, ПТУ; рай. Будинок культури, 2 селищ. клуби, рай. центр., рай. для дітей і 2 селищ. б-ки, дит. муз. школа, Котелевський крає­знавчий музей, нар. музеї С. Ковпака та історії с.-г. вироб. кооперативу «Батьківщи­на»; рай. лікарня; відділ. 4-х бан­ків. Виходить г. «Народна трибуна». Діють реліг. громади УПЦ МП (2), євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, харизматич. християн. церкви. Пам’ятки: арх-ри – Свято-Троїц. церква (1812); садово-парк. мист-ва – Ковпаківський парк (заг.-держ. значення). Встановлено пам’ятники воїнам-визволителям і котелевцям, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни, погруддя Т. Шевченка, М. Гнєдича, С. Ковпака, пам’ятні знаки М. Залізняку, жертвам голодомору та політ. репресій, на честь військ. частин і з’єднань Воронез. фронту. Серед видат. уродженців – Ромуальд Миронович (за сприяння сотника Романа Гнєдича здобув освіту в Київ. духов. академії, склав рукопис. збірник зі своїх і чужих творів укр. та польс. мовами 1727–29); фа­хівець у галузі технології неорган. речовин В. Конвісар, фізик М. Рохманов, історик Д. Міллер, економіст В. Перебийніс, лікар-хірург Г. Петренко; публіцист, громад.-політ. діяч Ю. Артюшенко, письменник, теоретик мист-ва М. Бурлюк; скульптор, живописець, нар. художник Укра­їни П. Волик; рад. і військ. діяч, двічі Герой Рад. Союзу С. Ков­пак. Із К. пов’язані життя та діяльність укр. іконописця, портретиста 18 ст. П. Рогулі, худож. критика 19 ст. А. Матушинського, крає­знавця О. Твердохлібова, Героїв України кер. агрофірми «Маяк» Т. Корост і кер. с.-г. вироб. кооперативу «Батьківщина» О. Коросташова. Тут минули дит. роки поета, перекладача М. Гнєдича (1784–1833).

Літ.: Довгуша Г. Д., Шевченко Р. І., Шило М. А. Котельва: Путівник. Х., 1987; Костюк В. К. Край Дикого поля: Нариси з історії Котелевщини. П., 2009.

В. К. Костюк

Стаття оновлена: 2014