Бонітет лісу - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бонітет лісу

БОНІТЕ́Т ЛІ́СУ – показник деревної продуктивності лісу. Визначається за пересічною висотою дерев домінуючої породи насаджень у певному віці. Розрізняють 5 класів Б. л. До 1-го кл. належать найпродуктивніші насадження, які, порівняно з ін. того самого віку, дають найбільший приріст деревини; до 5-го – найменш продуктивні. Для насаджень, продуктивність яких вища за 1-й клас чи нижча за 5-й клас, застосовують індексні позначення: 1а, 1б, 5а, 5б. Б. л. залежить від ґрунту, клімату та ін. умов, які необхідно враховувати при плануванні заходів підвищення продуктивності деревостану. В гірських умовах Карпат і Криму Б. л. відповід. вертикал. зони залежить від крутизни схилу, з якою пов’язана глибина ґрунту, його вологість і родючість. Знаючи висоту й вік дерев, за допомогою шкали М. Орлова (1911) встановлюють клас бонітету насадження, напр., для 100-річних лісостанів насіннєвого походження виділяють такі класи: 1-й – вис. 30–27 м; 2-й – 26–24 м; 3-й – 23–20 м; 4-й – 19–18 м; 5-й – 15–13 м.

Літ.: Орлов М. М. Лесное хозяйство в Харьковских имениях Л. Е. Кениг. С.-Петербург, 1913; Погребняк П. С. Общее лесоводство. Москва, 1968.

С. А. Генсірук

Стаття оновлена: 2004