Бонкало Шандор (Олександр) Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бонкало Шандор (Олександр) Олександрович

БО́НКАЛО Шандор (Олександр) Олександрович (псевд. – О. Рахівський; 22. 01. 1880, с. Рахів, нині місто Закарп. обл. – 03. 11. 1959, Будапешт) – літературознавець, етнограф, історик, перекладач. Закін. г-зію й духовну семінарію в Ужгороді. Вивчав слов’ян. філологію в Будапешт., Ляйпциз. та С.-Петербур. ун-тах у О. Ашбота, О. Шахматова і Я. Бодуена де Куртене. 1914 отримав премію РАН за дослідж. рос.-угор. зв’язків. До 1917 викладав в угор. г-зіях міст Сеґеда, Дьйондьйоша й Залаеґерсеґа, рос. мову й літ-ру в Будапешт. ун-ті, водночас приватно – історію укр. літ-ри. 1919 став проф. новоствореної (єдиної в Угорщині) каф. укр. та рос. мов і літ-р Будапешт. ун-ту. Досліджував діалектологію, етнографію, культурологію Закарпаття, історію рос., укр. та закарп. літ-р. Підготував діалектну читанку для укр. шкіл. 1924 уряд Горті ліквідував кафедру, Б. пішов у відставку. 1945–48 – зав. відновленої каф. русин. студій. Писав переважно угор. мовою – «A szlбvok. A szláv népek és a szláv kérdés ismertetése» («Слов’яни. Слов’янські народи і слов’янське питання», 1915); «Az orosz irodalom története» («Історія російської літератури», Будапешт, 1926); «A kárpátaljai rutén irodalom és müvelödés» («Закарпатська русинська література і культура», Печ, 1934), а також «язичієм» – «Из околицы Вышной Тисы» (1906), укр. – «Виїмки із угорсько-руського письменства ХVІІ–ХVІІІ вв.» (1919) та нім. – «Beitrage zur ukrainischen Ruthenen» («Допомога українським русинам», 1921); «Die ungarländischen Ruthenen» («Угорські русини») мовами. Переклав угор. мовою роман «Анна Кареніна» Л. Толстого (1928), окремі вірші О. Духновича та Ю. Боршош-Кум’ятського. Автор статей про угор. переклади поезій Т. Шевченка та про ювілей І. Котляревського. Монографію про Б. видав П. Магочі в серії «Класика карпаторусинських наук».

Літ.: Недзельский Е. Очерк карпаторусской литературы. Уж., 1932; Пагиря В. Закарпатці у діаспорі. Уж., 1997.

Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2004