БОНЯ́ Григорій Васильович (01. 04. 1918, м. Градизьк, нині смт Кременчуц. р-ну Полтав. обл. — 26. 06. 1989, Київ) — живописець. Член СХУ. Заслужений художник УРСР (1978). Навч. у Харків. худож. училищі (1936–39; майстерня С. Бесєдіна). Закін. Київський художній ін­ститут (1950; викл. В. Костецький, О. Шовкуненко, Т. Яблонська). Учасник ви­ставок у Києві (від 1949), Москві (від 1957). Працював у галузі станковий та монументальний живопису. Само­стійну творчість роз­почав серією картин «Степи України» (1949), написав цикл індустр. пейзажів. Згодом брав участь у створен­ні картону для вітража при вході до павіль­йону «Українська РСР» на ВДНГ у Москві (1954, спів­авт.), автор мозаїч. панно «Наука і Космос» (1964, у м. Рудне Ку­станай. обл., Казах­стан). Автор станк. творів, присвяч. комсомолу, пере­буван­ню В. Леніна у Шушенському, а також життю людей і природі Пів­ночі й Сибіру, рідному краєві — «Рідна земля» (1957), «Мати-земля» (1959–60), «Легенда про Гамалію» (1961), «Мені тринадцятий минало» та «За святую правду, волю. Гайдамаки» (1964), триптих «Леся Українка», «Сивий Єнісей» (1976), цикл «Красноярський край» (1974–77), серія «Київська Русь» (1980– 81), «На будівництві БАМу. Кияни» (1980–83), «Зоря. Початок столі­т­тя» (1987). Полотна Б. найчастіше виконані в символіч. плані, по­значені широкою, пастозною манерою письма, яскраві за колоритом.