Бора Богдан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бора Богдан

БО́РА Богдан (справж. – Шкандрій Борис; 11. 04. 1920, с. Павелче, нині Павлівка Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. – 20. 08. 1997, м. Лідс, Велика Британія) – поет, педагог, журналіст, громадсько-культурний діяч. Закін. Коломий. пед. уч-ще. 1940 видав першу зб. поезій «Поля». 1943 вступив до укр. дивізії «Галичина» (від 1945 – 1-а дивізія УНА), закін. підстаршин. і старшин. школи. У ранзі хорунжого воював до кінця бойових дій. Від червня 1945, коли дивізія здалася в полон британцям в Австрії, перебував у таборі для переміщ. осіб в Ріміні (Італія, 1945–47), від 1947 – на еміграції у Великій Британії. Оселився у м. Лідс, активно працював в укр. середовищі. Один з організаторів укр. шкільництва у Великій Британії, голова Спілки укр. учителів і виховників, чл. Т-ва укр. літераторів, довголітній позаштат. співроб. «Української думки», «Визвольного шляху» та ін. діаспор. видань. Автор метод. підручника для шкіл українознавства («Нарис методики викладання української мови», Лондон, 1970), статей на теми виховання й числен. поезій. Дві зб. поезій циклостил. способом видані в полоні. Оспівував героїку багатовік. визв. боротьби укр. народу. Поезія Б. вирізняється медитативністю, філософічністю, чіткою публіцистичністю, розмаїттям стилів і ритмічно-строфіч. форм.

Тв.: В дорозі. 1946; У вирію. 1947; Моя доба. 1947 (усі – Ріміні); Твердь і ніжність. Лондон, 1972; Буремні дні. Торонто; Лондон, 1982.

Літ.: Боковський В. Поезія Богдана Бори // Визв. шлях. 1974. № 3–4; Череватенко Л. «Вони пішли з піснями на вустах – ще молоді, веселі, гарячі...» // Дніпро. 1992. № 1; Б. Бора: Некролог // Визв. шлях. 1997. № 9; Полєк В. Поет віри, ненависті й туги // Галичина. 1997, 16 верес.

Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2004