Бордон Радо - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бордон Радо

БОРДО́Н Радо (Bordon Rado; 16. 11. 1915, м. Трієст, нині Італія – 19. 06. 1992, Любляна) – словенський поет, перекладач, літературознавець, публіцист. Д-р юрид. н. (1965). Закін. славістич. відділ філос. ф-ту (1947) та юрид. ф-т (1959) Люблян. ун-ту. Літ. діяльність розпочав у 40-х рр. як публіцист. За королівської Югославії як інтелектуал лівого спрямування неодноразово був заарешт. Під час 2-ї світ. війни – в’язень італ. концтаборів, учасник антифашист. боротьби в італ. та югослав. партизан. з’єднаннях. Після війни працював журналістом, видавн. ред. За кілька політ. епіграм знову майже на 2 р. опинився у в’язниці. Від 70-х рр. – дир. і гол. ред. вид-ва «Mohorjeva družba». Автор зб. сонетів «Večne zanke» (1955), поет. кн. «Nes/p/odobne basni» (1966), «Sipine. Izbrani soneti» (1985). Посмертно в упорядкуванні Я. Менарта вийшла книга «Podobe mojega sveta: Іzbrane pesmi» (1993). Перекладав поезію й прозу з кількох європ. мов («Євгеній Онєгін» О. Пушкіна, 1962; романи Дж. Стейнбека, Е. Гемінґвея, І. Шоу, Г. Шевальє, Е.-М. Ремарка). 4 квітня 1964 в люблян. тижневику «Naši razgledi» під заг. назвою «Taras Ševčenko: “Bujni veter”» в перекладах Б. словен. мовою надруковано уривок із поезії «І мертвим, і живим...», «Заповіт», «А. О. Козачковському», «Садок вишневий коло хати...», «Полякам» (уривок), «Сон» («На панщині пшеницю жала...»), «Не гріє сонце на чужині...», «В неволі тяжко, хоча й волі...» та ін., а також статтю про життя і творчість Кобзаря «Zapisek o Tarasu Ševčenku». Усі твори Б. опубл. в Любляні. Автор радіовистави до 150-річчя від дня народж. Т. Шевченка, здійсненої 27 лютого 1964 в Любляні.

Літ.: Гримич В. Закоханий у Кобзареве слово // ЛУ. 1969, 11 берез.; B[ožidar]. B[orko]. Ševčenko v novem slovenskem prevodu // Delo. 1969, 2 junija; Гримич В. Від покоління до покоління // Всесвіт. 1978. № 3.

В. Г. Гримич

Стаття оновлена: 2004