Боржавин Василь Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боржавин Василь  Андрійович

БОРЖА́ВИН Василь Андрійович (справж. – Сочка; 03. 01. 1922, м. Берегове, нині Закарп. обл.) – письменник. Від 1940 навч. у Будапешт. ун-ті, закін. Ужгород. ун-т (1955). Працював в Ужгороді референтом в Упр. у справах мист-в, літ. працівником г. «Закарпатська правда», ст. бібліографом-краєзнавцем в обл. б-ці для дорослих. Більш як 30 р. учителював, керував кабінетом шкіл з угор. та румун. мовами навчання в Закарп. ін-ті вдосконалення вчителів. Пише вірші й оповідання рос. мовою. Друкується від 1940 у періодиці. Окремі поезії вміщені в колект. зб.: «12» (Уж., 1940), «Будет день» (Хуст, 1941), «Литературный альманах» (Уж., 1943). З першими прозовими творами виступив у «Карпаторусском голосе» й г. «Словенска єднота», що видавалася в Будапешті. Від 90-х рр. перейшов на позиції політ. русинства, обстоює відрубність Закарпаття від України й укр. культури. Почав писати «язичієм». Автор зб.: «Горы и доля» (1943), «Верховинские напевы» (1960), «Горы и доля: Поэзия и проза» (1990; усі – Ужгород). Написав низку літ. нарисів про О. Духновича, О. Павловича, А. Кралицького, О. Митрака, І. Сильвая, Є. Фенцика та ін., які увійшли до кн. «Будителі подкарпатськых русинов» (Уж., 1995). Упорядкував «Календарь общества им. А. Духновича» (Уж., 1995, співавт.).

Літ.: Угляренко П. «Верховини святії вогні» // Новини Закарпаття. 1991, 12 січ.; Чендей І. З любов’ю до рідної землі // Закарп. правда. 1991, 15 січ.

І. В. Хланта

Стаття оновлена: 2004