Борзов Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Борзов Олександр  Олександрович

БОРЗО́В Олександр Олександрович (Борзов Александр Александрович; 29. 07(10. 08). 1874, м. Воронеж, нині РФ – 06. 03. 1939, Москва) – російський фізикогеограф і геоморфолог. Д-р геогр. н. (1935), проф. (1918). Засл. діяч н. РРФСР (1935). Учень Д. Анучина. Закін. Моск. ун-т (1899). Працював 1900–35 у Рум’янцев. б-ці. Одночасно від 1913 – у Моск. ун-ті: від 1917 – доц., від 1918 – проф., від 1926 – зав. каф. фіз. географії, від 1928 – дир. НДІ географії при ун-ті. Одночасно викладав у Моск. ін-ті інж. геодезії, аерофотознімання і картографії. Гол. ред. ж. «Землеведение» (1927– 38). Один із засн. геогр. ф-ту в Моск. ун-ті. Досліджував геоморфологію Підмосков’я, Приуралля, Поділля. Вивчав акумулятивні форми рельєфу. Встановив, що асиметрія схилів характерна не тільки для долин, але й для межиріч. Визначив осн. закономірності формування та розвитку міжрічк. рівнин. просторів (правило Борзова). Один з основоположників ландшафтознавства. Брав участь у складанні та редагуванні матеріалів і карт «Большого советского атласа мира». Його ім’ям названі вулкан на Курил. островах, льодовики в гірському хребті Сунтар-Хаята (Сх. Сибір), затока на Новій Землі та ін.

Пр.: Геоморфология Европейской части СССР. 1934; Рельеф Европейской части СССР. 1948 (співавт.); Географические работы. 1954 (усі – Москва).

Літ.: Петухов А. Ф. А. А. Борзов (1874–1939): Краткий очерк жизни и деятельности. Москва, 1951.

О. М. Маринич

Стаття оновлена: 2004