Борзяк Петро Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Борзяк Петро Григорович

БОРЗЯ́К Петро Григорович (03(16). 09. 1903, с. Пищики Полтав. губ., згодом Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл., нині затоплене водами Кременчуц. водосховища – 15. 08. 2000, Київ) – фізик. Д-р фіз.-мат. н. (1955), проф. (1959), чл.-кор. НАНУ (1961). Засл. діяч н. УРСР (1978). Держ. премія УРСР в галузі н. і т. (1986). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. ІНО (1929). Відтоді працював в Ін-ті фізики НАНУ (1961–81 – зав. відділу). Засн. наук. школи в галузі фіз. електроніки. Відкрив екситон. механізм вбирання світла і фотоемісії сурм’яно-цезійових фотокатодів; одним із перших вивчав ефект пам’яті у напівпровідниках. Дослідж. Б. відіграли значну роль у становленні фотоелектрон. спектроскопії як методу вивчення поглинання світла, збудження електронів, їхнього руху у твердому тілі. Створив новий тип електронно-емісій. індикаторів світла – германійових і кремнійових автофотокатодів. Виявив холодну електронну емісію з диспергов. метал. плівок унаслідок проходження крізь них струму.

Пр.: Фотоелементи. К.; Х., 1936; Фотоэлектронная эмиссия некоторых полупроводниковых и металлических катодов с уменьшенной работой выхода // Изв. АН СССР. Сер. физ. 1958. Т. 22 (співавт.); Электронные процессы в островковых металлических пленках. К., 1980 (співавт.); Емісійні властивості та провідність острівцевих ланцюжкових наноструктур // УФЖ. 1998. Т. 43, вип. 11 (співавт.).

А. Г. Наумовець

Стаття оновлена: 2004