Борисенко Лідія Валентинівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Борисенко Лідія Валентинівна

БОРИСЕ́НКО Лідія Валентинівна (01. 06. 1965, Львів) – майстриня декоративного мистецтва (художній текстиль). Дочка Валентина, сестра Наталії Борисенків. Чл. НСХУ (1994). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1987; викл. І. Боднар, О. Мінько, М. Токар). Працювала викл. живопису, писанкарства, батику, ткацтва у Центр. палаці юнацтва в Києві (1997–98), від 1999 – в Будинку дит. творчості на Подолі в Києві; від 2000 – викл. каф. худож. текстилю та моделювання одягу Київ. ін-ту декор.-приклад. мист-ва і дизайну; від 2001 – викл. живопису, графіки худож. студії НСХУ в Києві. Учасниця респ. та всесоюз. виставок від 1987. Персон. – у Києві (1994; 1999, спільно з М. Біликом та Н. Борисенко), Мюнхені (Німеччина, 1991, спільно з О. Саєнком), Вайнінґені (Швейцарія, 1997). Міжнар. виставки: Лодзь (Польща, 1998), Львів (1998). В оригін. стилі Б. – риси поетич. ірреалізму та символізму, тяжіння до експресив. контуру і точної лінії. У ньому втілюється прозора монохромність на основі чорних, білих та сріблястих тонів. Силует. контур, характер. для гобеленів Б., у батиках пом’якшується й набуває елегій. інтонації. Батики, створ. під впливом езотеризму, вирішені у вигляді узагал. двофігур. композицій, орнаментованих склад. комбінаціями ліній. переплетень та завуальованими текстами віршів художниці.

Тв.: гобелени – «Легенда про Небесних Оленів» (1986), «Дерева» (1987), «Зустріч» (1990), «Море» (1991), «Дві сестри» (1992), «Сумніви» (1993), «Розум і серце» (1998); серія міні-текстилю «Знаки», серія батиків «Двоє і море» (усі – 1998–99), серія колажів «Сходи на небо» (1997–98).

Літ.: Москалець К. Неписані закони писанки // Сучасність. 1993. № 6/7; Печенюк Т. Художній текстиль. Львівська школа: Каталог. Л., 1998; Чегусова З. Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен: Альбом-каталог. К., 2002.

З. А. Чегусова

Стаття оновлена: 2004