Борислав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Борислав

БОРИСЛА́В – місто обласного підпорядкування Львівської області. Знаходиться у передгір’ї та на пн.-сх. схилах Укр. Карпат, на р. Тисмениця (притока Бистриці-Тисменицької, бас. Дністра), за 99 км від обл. центру. Через Б. проходять шосейні шляхи Дрогобич – Східниця, Трускавець – Підбуж. Залізнична ст., автостанція. Пл. 37 км2. Насел. 38 122 особи (2001, складає 94,0 % до 1989): українці – 91,8 %, росіяни – 5,7 %, поляки – 1,2 %. Поверхня в межах міста розчленована. Сучас. Б. знаходиться на тер. старовин. поселень – Борислава, Губичів, Мразниць, Бані Котівської, Тустановичів, які від 2-ї пол. 19 ст. швидко розбудовувалися й на поч. 20 ст. злилися в одне місто. Перша писемна згадка про Б. – у грамоті польс. королеви Ядвіґи від 19 березня 1387. За 1-м поділом Польщі (1772) Б. у складі Сх. Галичини потрапив під владу Австрії (1867–1918 – Австро-Угорщини). Від серед. 19 ст. Б. став відомим як центр видобутку нафти й озокериту (див. Бориславське нафтогазоконденсатне родовище та Бориславське родовище озокериту). 1872 у Б. введено в експлуатацію залізницю. 1930 до Б. були приєднані навколишні поселення. Від 1940 – місто. У 1940-х рр. Бориславщина – один із р-нів актив. дій УПА. Корисні копалини: нафта, газ, озокерит, мінерал. води, пісок, гіпс, менілітові сланці. Провідна галузь пром-сті – нафтогазовидобувна (упр. «Бориславнафтогаз», упр. бурових робіт). Нафта надходить на Дрогоб. нафтоперероб. з-д, нафт. газ – на Борислав. газоперероб. з-д. Ін. галузі представлені 19-ма пром. підпр-вами. Найбільші серед них: ВАТи – «Бориславський озокерит» і «Бориславський завод штучних алмазів та алмазного інструменту», а також з-ди: хім. (вироб-во лакофарб. матеріалів), експерим. ливарно-мех. (обладнання для нафтогаз. пром-сті), бітумо-гум. мастики; фарфоровий, радіоелектрон. мед. апаратури, «Спецлісмаш», продтоварів, хлібозавод; ф-ки: взуттєва, клеєних нетканих матеріалів, меблева. Функціонує також НДІ «Синтез». Транспорт. обслуговування насел. міста здійснює Борислав. автоколона «Львівавтотранс», приватні підпр-ва «Транспортник», «Карсан». У місті – 9 заг.-осв. шк., сан. шк.-інтернат, спец. шк.-інтернат, держ. г-зія заг.-осв. профілю, Мала АН, мед. уч-ще, ПТУ, 13 дошкіл. закладів, дитбудинок; 5 лікарн. установ, 5 аптек; 12 спортзалів, 2 стадіони, 9 тирів, 2 відкриті плав. басейни, 2 ДЮСШ, 2 футбол. клуби, 2 гір.-лижні траси; 4 нар. будинки «Просвіта», дит. шк. мист-в, Палац культури, Будинок школяра, 8 б-к; кінотеатр, телерадіотранслятор місц. кабел. телебачення, радіоредакція «Слово», часопис «Нафтовик Борислава», 3 друкарні; 21 реліг. громада; істор.-краєзнав. музей, 5 кімнат-музеїв; 66 громад. спілок, т-в, об’єдн., асоц., благодій. фондів та орг-цій; 27 політ. партій та їхніх осередків. Пам’ятки арх-ри та мист-ва: церква св. Миколи (1899), вітражі Петра Холодного (1931). У Б. народилися: генерал-поручник УНР Р. Дашкевич, д-р мистецтвознавства М. Драган, письменниці Віра Вовк та О. Сидорак-Ковалишин, геолог Г. Бойко, бібліограф М. Вальо та ін. У Б. жили й працювали: громад. діяч К. Гутковський, письменники Л. та Б. Лепкі, С. Ковалів, Г. Пагутяк, генерал-хорунжий УНР Т. Янів та ін. 1880–1905 у Б. перебував І. Франко, який відобразив життя міста у творах «Борислав сміється», «Бориславські оповідання». Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, А. Міцкевичу, І. Франку, С. Бандері; пам’ят. знак «Скасування панщини 15. 05. 1848» та ін.

Літ.: Низовий Д. Борислав – місто нафтовиків. Л., 1961; Іваницький Є., Михалевич В. Історія Бориславського нафтопромислового району в подіях, фактах. Дрогобич, 1995; Сухий О. М. Галичина: Між Сходом і Заходом. К., 1997; Борислав: Минуле і сучасне. Дрогобич, 1998; Тарнавський Р., Микулич О. Храми Борислава. Борислав, 2001.

Р. В. Тарнавський, О. В. Микулич

Стаття оновлена: 2004