Борисовець Валентин Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Борисовець Валентин Павлович

БОРИСОВЕ́ЦЬ Валентин Павлович (02(15). 01. 1910, м. Владивосток, нині РФ – 04. 05. 1979, Львів) – художник театру. Засл. діяч мист-в УРСР (1957). Сталін. премія (1950). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. худож. ін-т (1931; майстерня К. Єлеви). Працював художником у театрах: Львів. драм. ім. Лесі Українки (1939– 41), Казах. опери та балету (1941–42), Київ. муз. комедії (1942, Алма-Ата), Запоріз. драм. ім. М. Щорса (1942–44, Душанбе; 1957–58, Запоріжжя), Львів. драм. ім. М. Заньковецької (1944–57, від 1960), Дніпроп. драм. ім. Т. Шевченка (1958–60). Б. властиві широке застосування графіч. прийомів у побудові композиції декорацій, точність і лаконічність подачі архіт. і побутових деталей, образна узагальненість у сценографії. Оформив вистави: «Есмеральда» Ч. Пуньї (1930), «Севільський цирульник» Дж. Россіні (1931), «Лебедине озеро» П. Чайковського, «Ференджі» Б. Яновського (обидві – 1932), «Дорога квітів» В. Катаєва (1934), «Професор Мамлок» Ф. Вольфа, «Продавець птахів» К. Целлера (обидві – 1935), «Суєта» І. Карпенка-Карого, «Борис Годунов» О. Пушкіна (обидві – 1937), «В степах України» О. Корнійчука (1940), «Скупий» Ж.-Б. Мольєра (1941), «Гроза» О. Островського (1946), «Життя в цвіту» О. Довженка (1947), «Навіки разом» Л. Дмитерка (1949), «На велику землю» А. Хижняка (1950), «Борислав сміється» за І. Франком, «Дніпровські зорі» Я. Баша (обидві – 1951), «Молода гвардія» Ю. Мейтуса (1953), «Тайфун» Цао-Юя (1958), «Не судилось» М. Старицького (1961), «Гроза над Гаваями» О. Левади (1964), «Блакитна троянда» Лесі Українки (1969), «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука (1979).

Т. Ю. Галайчак, В. Т. Габелко

Стаття оновлена: 2004