Борін Борис Абрамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Борін Борис Абрамович

БО́РІН Борис Абрамович (справж. – Шварцман; 19. 11(01. 12). 1899, Одеса – 09. 02. 1965, Чернівці) – режисер. Нар. арт. УРСР (1960). Закін. Першу держ. театр. студію в Одесі (1923). Працював у театрах Одеси: рай. драм. (1923), «Массодрамі» (1924), рос. драм. ім. А. Іванова (1925–28), Театрі Революції (1928–31, 1935–44); 1931–35 – у Харків. укр. драм. театрі Революції. У 1943 очолював фронт. концертну бригаду, яка виступала перед бійцями 3-го Укр. фронту. 1944–48 – реж., 1948–65 – гол. реж. Чернів. муз.-драм. театру ім. О. Кобилянської. Вдало поєднував глибокий аналіз твору і яскраву видовищну форму вистав. Учні Б. – К. Артеменко, Ю. Величко, Є. Золотова. Плідно продовжив творчу роботу Чернів. театру – своєрід. сценіч. літопис Буковини, започаткований В. Васильком 1947 постановкою «Землі» за О. Кобилянською, – виставами: «Весняний потік» (1949) і «Ярослава» (1953) З. Прокопенка, «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською, «Лук’ян Кобилиця» Л. Балковенка і Г. Мізюна (обидві – 1955), «Леся» М. Андрієвич (1959), «Вітрова донька» В. Зубаря (1962).

Вистави: «Устим Кармелюк» В. Суходольського (1940), «Житейське море» І. Карпенка-Карого (1945), «На людному місці» О. Островського (1947), «Підступність і кохання» Ф. Шіллера (1948), «Отелло» В. Шекспіра (1949), «Лихо з розуму» О. Грибоєдова (1950), «Вій, вітерець!» Я. Райніса (1951), «Анджело, тиран падуанський» В. Гюґо (1953), «Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом (1956), «Оптимістична трагедія» В. Вишневського (1957), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького, «Тайфун» Цао-Юя (обидві – 1958), «Іркутська історія» О. Арбузова, «Урієль Акоста» К. Гуцкова (обидві – 1960), «Сеньйор Маріо пише комедію» А. Ніколаї (1961), «Іспанці» М. Лермонтова (1964).

Літ.: Лейченко Г. Режисер-майстер // Рад. Буковина. 1980, 30 жовт.; Сулятицький Т. Слово про митця // Театр. бесіда. 2000. № 2.

Т. В. Сулятицький

Стаття оновлена: 2004