Боровиковський Олександр Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боровиковський Олександр Львович

БОРОВИКО́ВСЬКИЙ Олександр Львович (псевд.: А. Фет, М. Валентин; 14(26). 11. 1844, Полтава – 20. 11(03. 12). 1905, С.-Петербург) – правознавець, літератор. Син поета й етнографа Л. Боровиковського. Закін. Харків. ун-т (1866), залиш. на каф. історії рос. права. 1867 – пом. секр. Харків. окруж. суду. Вів адвокат. діяльність. 1870 признач. товаришем прокурора Симбір. окруж. суду, потім перебував на цій посаді в Самарі, а від 1871 – у С.-Петербурзі. Від 1874 – у відставці, був присяж. повіреним, захищав підсудних революціонерів-народників на процесах «50-ти» та «193-х». 1878 обраний почес. мировим суддею Верхньодніпров. повіту Катеринослав. губернії. Служив в Одес. суд. палаті 1883–94, одночасно від 1887 – приват-доц. каф. цивіл. права Новорос. ун-ту. Від 1894 знову в С.-Петербурзі: пом. статс-секр. Держ. ради, обер-прокурор цивіл. касац. департаменту Сенату (від 1895), сенатор (від 1898). Наук. дослідження знач. мірою провадив на укр. матеріалі, зокрема «Об особенностях гражданского права Полтавской и Черниговской губерний» («Журн. Мин-ва юстиции», 1867, т. 32), «О правах женщин по законам Черниговской и Полтавской губерний» («Журн. граждан. и уголов. права», 1882, кн. 7). Ще студентом 1864 на канікулах у Полтаві здійснив фольклористичну розвідку «Женская доля по малороссийским песням: Очерк из малорос. поэзии» («Чтения в Император. Об-ве истории и древностей российских при Моск. ун-те», 1867, кн. 4; окремі вид. – Москва, 1868; С.-Петербург, 1879). Як поет дебютував віршем «Из украинских мотивов» («Жен. вестник», 1867, № 7). Співпрацював із г. «С.-Петербургские ведомости», «Новое время», ж. «Отечественные записки», «Русская речь», «Русская мысль», правничими часописами, нелегал. пресою. Знач. розголосу набув його поет. цикл, присвяч. соціалістці-пропагандистці В. Фігнер і вперше надрук. М. Драгомановим у додатку до брошури «Детоубийство, совершаемое русским правительством» (Женева, 1877). Вірші Б. переклали українською М. Старицький («До судді», 1878), Б. Грінченко («Перший коваль», 1890), П. Грабовський («Христос воскрес!», 1895; «Вилізай, поки мога ще, з твані», 1895 і в новій ред. – 1896). Автор 3-томника «етюдів» із юрид. практики «Отчет судьи» (1891– 94), низки неодноразово перевиданих посібників-довідників: «Законы гражданские (Свод законов, т. 10, ч. 1) с объяснениями по решениям Гражданского Кассационного Департамента Правительствующего Сената» (С.-Петербург, 1882; за життя Б. вид. іще 10 разів), «Устав гражданского судопроизводства с объяснениями по решениям Гражданского Кассационного Департамента Правительствующего Сената» (С.-Петербург, 1883) тощо. Добірку худож. творів Б. уміщено в зб. «Поэты-демократы 1870–80-х годов» (Ленинград, 1968).

Пр.: Вступительная лекция к практическому курсу русского гражданского права, читанная в Императорском Новороссийском университете членом Одесской судебной палаты А. Боровиковским 4 февраля 1887 г. С.-Петербург, 1887.

Літ.: Боровиковский А. Л. // Истор. вест. 1906. № 1; Кони А. Ф. На жизненном пути. С.-Петербург. Т. 1. 1912; Його ж. Отцы и дети судебной реформы. Москва, 1914; Троицкий Н. А. Царизм под судом прогрессивной общественности: 1866–1895. Москва, 1979; Його ж. Корифеи русской адвокатуры первого призыва // Сов. государство и право. 1985. № 9; Краснов Г. В. Некрасов и А. Л. Боровиковский // Некрасовский сборник. Ленинград, 1988. Т. 10.

П. Г. Усенко

Стаття оновлена: 2004