БОРО́ВИЧ Борис Осипович (справж. — Фінкельштейн; 19. 11(01. 12). 1883, Одеса — 23. 09. 1938, Київ) — бібліотеко­знавець, бібліо­граф, книго­знавець. На поч. 20 ст. працював у сфері поза­шкіл. освіти, брав участь у створен­ні дит. вихов. закладів, робітн. клубів. Пред­ставник демократ. течії нової педагогіки. Один із засн. і кер. дит. клубу в Одесі, організов. влітку 1912. У 1917–29 керував Харків. культурно-просвітн. організацією «Труд». Осн. напрям діяльності — допомога в самоосвіті, консультації з питань культурно-просвітн. та бібліотеч. роботи. Організація мала пред­ставництва та від­діл. Моск. і Петрогр. видавництв, від­діл. у Києві, Одесі, Катеринославі, Бахмуті. Один із основоположників теорії та практики предмет. каталогізації. 1920–31 — зав. консультац.-бібліогр. від­ділу Харків. держ. б-ки ім. В. Короленка, де створив предмет. каталог, роз­робив документацію з його організації, а також професіо­грами предметизатора. Зробив знач. внесок у становле­н­ня та роз­виток вітчизн. читачо­знавства; чита­н­ня роз­глядав як багато­аспектну про­блему, що базується на комплексі наук, не обмежуючись бібліотеч. сферою. Дійсний член Каталогр. комісії ВУАН (Київ, 1927). У 1919–32 проводив активну лектор. роботу, керував курсами для наук. б-к, а також спеціалізов. семінарами з питань методики організації предмет. каталогу. 1925–30 — спів­роб. часопису «Бібліологічні вісті». Учасник Всесоюз. наради книжк. палат (Харків, 1927), засі­дань Укр. бібліол. товариства при ВУАН (Київ, 1929), зʼ­їзду книжк. працівників (Москва, 1929). Творчий доробок Б. (бл. 90 найменувань книг і публікацій) охоплює пита­н­ня політ. життя, освіти, педагогіки, психології, книгорозпо­всюдже­н­ня. Ви­вчав пита­н­ня організації роботи б-к, фондо­знавства, каталогізації, довідк.-бібліогр. обслуговува­н­ня читачів. Роз­глядав б-ки як культурні та освітні центри, незалежні від ідеол. впливу, об­стоював принцип без­партійності бібліотеч. закладів. 1930–36 у рад. пресі Б. жорстко критикували як бурж. теоретика бібліотеко­знавства, бібліо­графії та книго­знавства, за антимарксист. по­гляди й антипартійні позиції. 1937 — книго­знавець Харків. ін­ституту охорони здоровʼя студентів і вчених. За-арешт. 14 червня 1937 Упр. держ. без­пеки НКВС УРСР, засудж. до вищої міри покара­н­ня. Реабіліт. 1993.