Бородай Василь Захарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бородай Василь  Захарович

БОРОДА́Й Василь Захарович (05(18). 08. 1917, Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 20. 04. 2010, Київ) – скульптор. Батько Галини і Тетяни Бородаїв. Нар. художник України (1964). Нар. художник СРСР (1977). Акад. АМ СРСР (1973–91), почес. чл. Рос. АМ (1991), акад. АМУ (1997). Ленін. премія (1984). Держ. нагороди СРСР, орден «За заслуги» 3-го ступ. (1997), Золота медаль ім. М. Грекова (1969). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Київ. худож. ін-т (1953; майстерня М. Лисенка). 1966– 73 – ректор, від 1971 – проф. цього ін-ту. 1968–82 – голова правління СХУ. Серед учнів – А. Кущ, В. Швецов. Автор пам’ятників і монументів, темат. композицій, портретів. Станкові твори Б. позначені тонким ліризмом, глибиною психол. характеристик. Серед них – композиції «Юність» (1951), «Іван Богун», «Леся Українка» (обидві – 1953), «Пам’яті товариша» (1974), «А мати чекає» (1985); портрети – угор. студентки, П. Панча (обидва – 1960), Л. Ревуцького (1963), В. Касіяна (1973), Т. Яблонської (1974); серія графіч. і скульптур. творів «По Єгипту» (1961–64). Монум. творам Б. притаманні складні об’ємно-простор. рішення, експресивність. Пам’ятники: М. Щорсу (1953– 54, співавт.); Жовтн. революції (1977, співавт.; 1991 демонтовано на вимогу демократ. громадськості; обидва – Київ); партизанам у м. Яремча (Івано-Фр. обл., 1967); Т. Шевченкові – в Арров Парку (США, 1970) та в Білому Борі (Польща, 1986); засновникам Києва – Кию, його братам Щекові, Хориву та сестрі Либеді на правому березі Дніпра в Києві (1982); П. Калнишевському у с. Пуствійтівка (Ромен. р-н Сум. обл., 1992, співавт.); один з авторів композицій у Нац. музеї Великої Вітчизн. війни 1941–45 рр. (1981). Персон. виставки в Україні, Німеччині, Данії, РФ. Твори зберігаються в ХМ Ужгорода, Дніпропетровська, Києва.

Літ.: Фогель З. Василь Захарович Бородай. К., 1968; Блюміна І. Василь Бородай – корифей мистецтва пластики // Мист. обрії. К., 2000. Вип. 2.

Д. В. Степовик

Стаття оновлена: 2016