Бородай Галина Василівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бородай Галина  Василівна

БОРОДА́Й Галина Василівна (12. 05. 1949, Київ – 07. 10. 1980, там само) – живописець. Дочка Василя, сестра Тетяни Бородаїв. Чл. СХУ (1978). Закін. Київ. худож. ін-т (1973; майстерня Т. Яблонської). Брала участь у виставках від 1970. Працювала в галузі станк. живопису, графіки та монум.-декор. мист-ва. Серед творів: живопис – «Андріївський узвіз» (1963), «На Дніпрі» (1964), «Біля кафе» (1967), «Хутір Куповате» (1970), «Біля вікна» (1977), «Пам’яті О. Венеціанова» (1979), «Польові квіти» (1980); графіка – «За пранням» (1962), «На базарі» (1966), «Біля Золотих воріт» (1968), «Автопортрет» (1971), «Соняшники» (1975); монум.-декор. роботи – вітраж «Наш інститут» (1972–73), гобелен «Український натюрморт» (1975), вітражі для Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т» – «Людина й природа», «Біосфера», «Місто Майбутнього», «Творчість і досконалість» (усі – 1977–80). Твори Б., виконані в реаліст. манері, позначаються досконалим рисунком, природ. смаком, внутр. силою та енергією, іноді узагальненим зображенням, найчастіше стриманим колоритом. Зберігаються в музеях України, зокрема в НХМ. Персон. виставка відбулася 1985 (посмертно).

Літ.: Галина Бородай: Каталог виставки творів. К., 1985.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2004