Бородін Олексій Артемович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бородін Олексій  Артемович

БОРОДІ́Н Олексій Артемович (11. 02. 1908, с. Піски, нині Козельщин. р-ну Полтав. обл. – 19. 05. 1996, Київ) – історик КПРС, партійний діяч УРСР. Представник ортодоксальної радянської історіографії. Д-р істор. н. (1967), проф. (1960). Засл. діяч н. УРСР (1968). Держ. нагороди СРСР. Навч. в Укр. комуніст. ун-ті (1933–36), Ін-ті червоної професури при ЦВК УРСР (1936– 37). У 1930–33 – на парт.-політ. роботі. Від 1936 викладав у ВНЗах Києва. Від 1945 – у Київ. ун-ті: викл., від 1950 – доц., 1956–79 – зав., 1980–82 – проф. каф. історії КПРС, одночасно 1948–52 – декан істор. ф-ту. 1937–38 – зав. відділу культури Упр. справами Раднаркому УРСР, 1944–46 працював у ВПШ при ЦК КПУ. Кер. автор. колективу «Курсу лекцій з історії КПРС: У 2-х ч.» (К., 1970). Відп. ред. зб. «Наукові праці з історії КПРС».

Пр.: КПРС в боротьбі за відбудову і дальший розвиток народного господарства в післявоєнний період. 1954; Партія нас до комунізму веде. 1962; Коммунистическая партия Украины – боевой отряд КПСС. 1967; Боротьба КП України проти троцькізму за єдність рядів партії (1918–1927 рр.). 1968 (співавт.); Великий подвиг. 1975 (співавт.); усі – Київ.

Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2004