Боролич Юрій Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боролич Юрій  Юрійович

БОРО́ЛИЧ Юрій Юрійович (28. 02. 1921, с. Великий Березний, нині смт Закарп. обл. – 07. 01. 1973, Прага) – письменник. Премії Спілки словац. письменників та ім. А. Запотоцького. Навч. в Ужгород. г-зії. Наприкінці 1939 нелегально перейшов кордон СРСР, був репрес. Під час 2-ї світ. війни воював у складі чехо-словац. корпусу генерала Л. Свободи; ред. фронт. г. «Наше військо в СРСР», що виходила чес., словац. та укр. мовами. Від 1945 мешкав у Празі, де був одним із засн. і ред. г. «Карпатська зірка». Від 1953 – гол. ред. ж. «Дукля» у Пряшеві, гол. ред. чес. г. «Kultura», секр. Т-ва ветеранів війни Чехословац. Респ. Автор зб. оповідань: «Дарунок» (Пряшів, 1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958), «Пісня і життя» (1960), «Хорал Верховини» (1964), «З рідних берегів» (1966; усі – Братислава; Пряшів), «Президентська усмішка» (Уж., 1967). У 1971 в Пряшеві видано вибрані твори Б. – «Під спільним небом»; а 1972 в «Дуклі» опубл. «Мандрівку дротарика Івана Пройдисвіта. З глибин народних». Порушував тему війни, селян. та молодіжну тематику.

Літ.: Ящук П. Нові оповідання Ю. Боролича // Жовтень. 1959. № 5; Дрозд О. Художні засоби повісті Ю. Боролича «Мандрівка дротарика Івана Пройдисвіта» // Дукля. 1981. № 1; Голенда Й. Діти у повістях Ю. Боролича // Там само. 1984. № 6; Млей Ю. Значення творчості Юрка Боролича // Дружно вперед. 1987. № 5; Ковач Ф. Юрко Боролич // Діалоги. Пряшів, 1988; Гостиняк С. Гідні нащадки невмирущої нації: З кореспонденції Б. Харчука з Ю. Бороличем // Наук. зб. Музею укр. культури у Свиднику. Т. 17. Братислава; Пряшів, 1991.

І. В. Хланта

Стаття оновлена: 2004