Боротьба - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боротьба

БОРОТЬБА́ – вид спортивних змагань, що охоплює вільну й греко-римську боротьбу, дзюдо, самбо тощо; олімпійська дисципліна в античні часи. Змагання проводяться за спец. правилами і в різних вагових категоріях. Для перемоги використовуються тех.-тактичні прийоми: у греко-рим. і вільній – відповідно більш як 100 і 300, в дзюдо і самбо – більш як 1000 (поряд із дозволеними в греко-рим. і вільній застосовуються больові та задушливі прийоми). Б. як форма єдиноборства виникла в первіс. сусп-ві, поширилася за рабовласництва, про що свідчать ассиро-вавилон. епос про подвиги Ґільґамеша, бронз. статуя борців (бл. 2800 р. до н. е.) у Баґдад. музеї, єгипет. гробниці Бені Гассана (серед. 3-го тис. до н. е.). Документальні згадки про Б. датовано раніше 1500 р. до н. е. у Індії, від 700 р. до н. е – у Китаї, а також Японії від 1 ст. до н. е. Найбільшої популярності Б. зазнала у Стародав. Греції. Вважається, що перші правила з Б. склав засн. Афін – Тезей. Від 776 р. до н. е. Б. – вид змагань на Олімп. іграх. Проводилося дві першості: з Б. та в поєднанні Б. і боксу. Учасниками та переможцями Олімп. ігор того часу були, зокрема, Піфагор, Платон, Еврипід, Піндар. У Стародав. Римі Б. не зазнала знач. розвитку і майже зникла в Європі з розпадом імперії 476. У 8 ст. найняті турец. вояки принесли у Персію стиль Б. кореш, який згодом набув поширення у мусульм. володіннях. Після монгол. нашестя 13 ст. тут поширилася монгол. Б. (нині нац. вид спорту в Ірані). На тер. Японії при імператор. дворі 710–1185 стала популярною нац. Б. – сумо, яка до 17 ст. стала тут професіонал. видом спорту. Сучасні міжнар. види Б. почали формуватися від 19 ст. Б. греко-рим. та вільна у 2-й пол. 19 ст. домінантними стали в Європі та Америці. Осн. положення сучас. Б. греко-римської сформовано у Франції. Єдиноборство відбувається між двома спортсменами однакової вагової категорії за допомогою тех.-тактич. прийомів, які направлені на захоплення суперника руками тільки вище пояса та притиснення його спиною до килима (вся площина лопаток має цілком і одночасно торкнутися підлоги). У програмі Олімп. ігор від 1896. Б. вільна розвинулася з англ. кетчу, що разом із переселенцями з’явився у Пн. Америці. Тех.-тактичні прийоми (захвати, кидки, перевороти, підніжки, підсічки тощо) спрямовані на все тіло суперника. Сутичка триває 5 хв., протягом яких слід здобути чисту перемогу (туше) чи набрати не менш як 3 бали, інакше для Б. додається ще 3 хв. У програмі Олімп. ігор від 1904. У 1911 засн. Міжнар. аматор. федерацію боротьби, яка регулює міжнар. змагання (від 1950 проводить чемпіонати світу з Б. греко-рим., від 1951 – з Б. вільної) та об’єднує 132 нац. федерації (1998).

Б. в Україні має істор. корені. У Київ. Русі підлітків загартовували фізично: навчали метати спис, боротися тощо. Свідчення про Б. є в давніх билинах про подвиги легендарних Іллі Муромця, Альоші Поповича і Добрині Никитича. На поч. 20 ст. багатораз. чемпіоном світу з греко-рим. Б. був І. Піддубний. Найвідоміші укр. борці: Б. греко-рим. – чемпіони світу І. Богдан (1958, 1961), С. Рибалко (1962, 1965), О. Колчинський (1978), О. Кучеренко (1988), А. Ігнатенко (1988), переможці Олімп. ігор Я. Пункін (Гельсинкі, 1952), І. Богдан (Рим, 1960), О. Колчинський (Монреаль, 1976 та Москва, 1980), О. Кучеренко (Барселона, 1992), В. Олійник (Атланта, 1996); Б. вільна – чемпіони світу Б. Гуревич (1967, 1969), П. Пінігін (1975, 1977– 78), С. Бєлоглазов (1982, 1983, 1985–88), переможці Олімп. ігор Б. Гуревич (Мехіко, 1968), П. Пінігін (Монреаль, 1976), А. Бєлоглазов (Москва, 1980), С. Бєлоглазов (Москва, 1980 і Сеул, 1988), І. Мате (Москва, 1980), Е. Тадеєв (Атланта, 1996).

С. Ф. Матвєєв

Стаття оновлена: 2004