Боскіс Рахіль Марківна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боскіс Рахіль  Марківна

БО́СКІС Рахіль Марківна (16(29). 03. 1902, м. Бердичів, нині Житомир. обл. – 15. 02. 1976, Москва) – сурдопедагог. Д-р пед. н. (1953), проф. (1956), чл.-кор. АПН СРСР (1968). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. мед. ін-т (1926). Від 1920 працювала у київ. шк. для глухих; від 1926 – у Психоневрол. ін-ті (Київ); від 1931 – у Наук.-практ. ін-ті спец. шкіл і дит. будинків: н. с., зав. метод. кабінету сурдо; від 1944 – у НДІ дефектології СРСР: н. с., 1956–76 – зав. сектору навч. і виховання туговухих дітей. Під час 2-ї світ. війни працювала над реабілітацією слуху контужених. Наук. дослідж.: теорія розвитку аномал. дітей, корекція і компенсація дефекту слуху. На основі вивчення закономірностей розвитку дітей із вадами слуху Б. створила пед. класифікацію, що дало змогу організувати диференц. навч. абсолютно або частково глухих дітей. Під кер-вом Б. розроблені структура і навч. план школи для дітей із проблемами слуху, визначені зміст, принципи й методи навч. мови.

Пр.: О развитии словесной речи глухонемого ребенка. 1939; Особенности речевого развития при нарушении слухового анализатора у детей. 1953; Глухие и слабослышащие дети. 1963; Учителю о детях с нарушениями слуха. 1975 (усі – Москва).

Літ.: Р. М. Боскис: [Некролог] // Дефектология. 1976. № 3.

В. В. Засенко

Стаття оновлена: 2004