Ботаніки Інститут ім. М. Холодного НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ботаніки Інститут ім. М. Холодного НАНУ

БОТА́НІКИ Інститут ім. М. Холодного НАНУ – науково-дослідна установа в Києві, центр ботанічних досліджень в Україні. Засн. 1921 як Ботан. кабінет (музей) і Гербарій ВУАН, якими керував О. Фомін. Першими співроб. були Д. Зеров, А. Лазаренко, П. Оксіюк, А. Окснер, М. Підоплічко. 1922 О. Фомін також заснував і очолив н.-д. каф. ботаніки Наркомосу ВУАН, реорганіз. 1927 в НДІ ботаніки Наркомосу ВУАН, який було 1931 об’єднано з ботан. кабінетом та Гербарієм ВУАН і утворено Б. і. 1934 Ін-т розширився за рахунок приєднання 6-ти каф.: фіз. фізіології рослин (кер. М. Холодний), хім. фізіології рослин (кер. А. Сапєгін), біології рослин лісового і с. госп-ва (кер. Є. Вотчал), систематики квітк. рослин (кер. В. Липський) і акліматизації з акліматизац. садом (кер. М. Кащенко). Під час 2-ї світ. війни Ін-т евакуйовано до Уфи. 1944 на базі ботан. саду Ін-ту створ. Центр. ботан. сад АН УРСР (нині Ботанічний сад ім. М. Гришка Національний); 1946 на базі відділів фізіології живлення та агрохімії створ. Ін-т фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (нині Фізіології рослин і генетики інститут НАНУ). 1971 Б. і. присвоєно ім’я М. Холодного. 1989–90 на базі відділів Ін-ту створ. Клітинної біології і генетичної інженерії інститут (Київ), 1991 – Екології Карпат інститут (Львів). Першим дир. Б. і. був О. Фомін (1931– 35). У різні періоди Ін-т очолювали Я. Модилевський (1937– 39), М. Гришко (1939–44), А. Сапєгін (1944–46), Д. Зеров (1946– 63), Г. Білик (1963–68), А. Окснер (1968–70), К. Ситник (1970– 2002), від 2003 – Я. Дідух.

В Ін-ті діє наук. школа критич. комплекс. флорології та систематики судин. рослин (започатк. О. Фоміним у 20-х рр.), осн. напрям діяльності якої полягає у проведенні критико-системат. аналізу багатьох родів і родин, дослідженні і описі нових для науки видів судин. рослин, формуванні осн. принципів фітоейдології як науки про біол. окремості у рослин. Серед представників цієї школи – Д. Зеров, М. Клоков, М. Котов, Є. Бордзиловський, Є. Брадіс. У 30-х рр. М. Холодний започаткував наук. школу – фітогормональна регуляція внутр. орг-ції процесів життєдіяльності рослин, яку нині очолює К. Ситник. Осн. досягненнями цієї школи є створення та обґрунтування гормонал. теорії тропізмів (т. зв. теорія Холодного–Вента), одержання нових даних про роль комплексу ауксинів та інгібіторів у процесі проростання насіння, висвітлення динаміки фітогормонів та їх розподілу в різних органах тощо. До цієї школи належать О. Серейський, Н. Слудська, М. Любинський, Є. Буслова. Крім цієї школи, у 30-і рр. Ю. Клеоповим створ. наук. школу – методологія комплекс. вивчення рослин. покриву. Серед надбань школи – створення нового флороценогенет. напряму досліджень, комплексне вивчення рослинності, її таксонів, класифікації, флори. Нині геоботан. школу очолює Ю. Шеляг-Сосонко, її представники – Д. Афанасьєв, Г. Білик, Є. Брадіс, Я. Дідух, Д. Дубина, Т. Андрієнко та ін. У 40-х рр. С. Морочковський заснував наук. школу міколог. характеристики й систематики, наслідком діяльності якої є вид. «Визначника грибів України» (у 5-ти т.) на основі моногр. обробки окремих таксоном. груп, створення банків даних видового складу, екології та географії грибів. Представниками міколог. школи є І. Дудка (кер.), М. Зерова, Н. Єфімова, Г. Радзієвський, С. Вассер та ін. Найновішою наук. школою, засн. у 80-х рр. Є. Кордюм, є гравітаційна клітинна біологія рослин, до осн. досягнень якої належать відкриття гравічутливості рослин. клітини, встановлення заг. закономірностей впливу мікрогравітації на ріст і розвиток рослин на клітин. і молекуляр. рівнях. До складу школи входять П. Сидоренко, Н. Білявська, О. Недуха, А. Попова та ін.

Нині в Ін-ті діють 10 наук. відділів, серед них: систематики та флористики судин. рослин, фікології, ліхенології та бріології, мікології, геоботаніки, екології фітосистем, фітогормонології, фітомембранології та фітохімії, клітин. біології та анатомії. Також функціонують Ботанічний музей та наук. Гербарій, який налічує більш як 1,5 млн аркушів, складається з таких розділів: флора України, флора країн СНД і Балтії, світ. флора, мемор. гербарні колекції І. Жілібера, І. Шмальгаузена, М. Турчанинова, В. Черняєва, В. Бессера, П. Роговича. Гол. напрями наук. дослідж.: вивчення структурно-функціон. аспектів рослин і грибів; критико-систематичні, флорист. та екол. дослідження закономірностей орг-ції і динаміки; розроблення теор. основ сучас. фітобіології.

Видат. досягненнями науковців Ін-ту є фундам. праці «Флора УРСР» у 12-ти томах (1936–65; Держ. премія УРСР, 1969), «Визначник рослин УРСР» (1950; Сталін. премія, 1952), «Рослинність УРСР» у 4-х томах (1968–73) та ін. Ін-т видає 2 спеціаліз. наук. журнали – «Український ботанічний журнал» (від 1921), «Альгология» (від 1991).

Літ.: Институт ботаники им. Н. Г. Холодного. К., 1976; K. M. Sytnik. The largest botanical centre in Ukraine in the year of its 75th anniversary // Ecology and Noospherology. К.; Дн., 1997. Т. 3, № 1–2; Публікації науковців Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України за 1990–1999 рр. К., 2001.

С. Я. Кондратюк

Стаття оновлена: 2004