Ботанічний сад

БОТАНІ́ЧНИЙ САД – науково-дослідна та навчально-освітня установа, де культивують і вивчають рослини, популяризують ботанічні знання, обслуговуючи викладання ботаніки в університетах та інших навчальних закладах, проводять практичні завдання в галузях акліматизації, гібридизації тощо. Основу Б. с. становлять колекції живих рослин, які вирощують на відкритому ґрунті й в оранжереях, а також ті, які використовують для дослід. робіт і влаштування експозицій. Своїми колекціями Б. с. демонструють різноманіття і багатство рослин. світу Землі. Осн. дослідні завдання Б. с.: пошук нових корисних для людини рослин, їх комплексне вивчення та інтродукція. При розміщенні колекцій живих рослин і влаштуванні експозицій у Б. с. використовують геогр., системат., екол., декор. та ін. принципи. У багатьох Б. с. є дендрарії, ділянки гірської рослинності (альпінарії), ставки з водними рослинами, експозиції корисних рослин тощо.

Попередниками Б. с. можна вважати колекції рослин перших антич. натуралістів, зокрема існує істор. згадка про афін. сад грека Теофраста, якого називають «батьком ботаніки». У Зх. Європі (від 4 ст.) попередниками Б. с. були монастир. сади, які служили гол. чином для розведення лікар. рослин.

Перший Б. с. засн. 1309 в Італії (м. Салерно), згодом (16–17 ст.) Б. с. виникли у Німеччині, Франції, Швеції, Великій Британії. Чимало прислужилися для науки Б. с. при університетах у Ляйпцизі (1542), Пізі (1543), Падуї (1576), Лейдені (1587).

В епоху великих геогр. відкриттів Б. с. стали активно досліджувати завезені рослини та здійснювати їх інтродукцію. Зокрема через Б. с. у м. К’ю (Велика Британія) відбувався розподіл тропіч. рослинами кофе, гевеї, хінного дерева; через Б. с. Франції поширювалися види айланта, софори, туї, гінкго. У 18–19 ст. велику роль в інтродукції багатьох тропіч. рослин відіграли Б. с. в Калькутті (Індія), Боґорі (Індонезія), Пераденії, передмісті Канді (Шрі-Ланка).

Попередники рос. Б. с. – «аптекарські городи» – з’явилися в 1-й пол. 17 ст. при монастирях. Одночасно виникали приватні Б. с. Збереглися два Б. с., організовані за указом Петра I. Перший закладено 1706 при шпиталі й мед.-хірург. школі у Москві, призначався для вирощування лікар. рослин і практ. занять студентів-медиків (нині це філіал Б. с. Моск. університету). Другий – створ. у С.-Петербурзі 1714 (нині Б. с. Інституту ботаніки ім. В. Комарова РАН).

В Україні найпершим виник «аптекарський город» у Лубнах (1714, нині при Інституті лікар. рослин УААН). Б. с. як наук. установи з’явилися в Україні у 19 ст. при університетах у Харкові (Ботанічний сад Харківського університету), Києві (Ботанічний сад ім. О. Фоміна Київського університету), Одесі (Ботанічний сад Одеського університету). Нині Б. с. є також при Львів. (Ботанічний сад Львівського університету), Чернів. (Ботанічний сад Чернівецького університету), Ужгород. (Ботанічний сад Ужгородського університету), Дніпроп. (Ботанічний сад Дніпропетровського університету), Сх.-європ. (Луцький ботанічний сад «Волинь») та ін. університетах. Важливу дослідн. діяльність проводить «Нікітський ботанічний сад» Національний науковий центр УААН в АР Крим (від 1812). У Києві 1936 засн. Б. с. Інституту ботаніки АН УРСР, що став осн. осередком ботан. науки в Україні (нині Національний Ботанічний сад ім. М. Гришка) із філіалами в різних геогр. р-нах України. В Україні існує понад 25 Б. с.: крім університетських, створ. Б. с. при ліс. та с.-г. інститутах (Ботанічний сад національного аграрного університету, Ботанічний сад Українського лісотехнічного університету, Ботанічний сад державного агроекологічного університету, Ботанічний сад Подільської аграрно-технічної академії), а також при академічних установах (Криворізький ботанічний сад НАНУ, Донецький ботанічний сад НАНУ) або міністерствах (Кременецький ботанічний сад). У результаті їхньої діяльності в Україні інтродуковано чайний кущ, тунгове дерево, цитрусові, багато лікар., декор., ін. корисних та екзотич. рослин. Сучасні Б. с. стали місцем збереження генофонду дикої флори Земної кулі, їх колекції мають природоохоронне значення.