Бохановський Іван Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бохановський Іван  Васильович

БОХАНО́ВСЬКИЙ Іван Васильович (Бобир-Бохановський; 26. 06(08. 07). 1848 – 11. 07. 1917, Брюссель) – громадсько-політичний діяч, друкар. Навч. у Київ. г-зії, на юрид. ф-ті Ун-ту св. Володимира у Києві (1870–75), звідки був відрахов. за участь у студент. заворушеннях. Заарешт. за соціаліст. пропаганду, 1876 звільнений під нагляд поліції. Чл. гуртка «південних бунтарів». 1877 з Л. Дейчем та Я. Стефановичем конспіративно готував на Чигиринщині селян. повстання, але орг-цію було викрито і Б. ув’язнено в Києві. У травні 1878 за сприяння В. Осинського та М. Фроленка втік (разом із Л. Дейчем і Я. Стефановичем) із Лук’янів. в’язниці до Кременчука, звідти дістався С.-Петербурга й далі – за кордон, у Швейцарію. У Женеві ввійшов до народниц. гуртка «Робітник», приятелював з колиш. учасниками Париз. комуни. Працював складачем у Женев. друкарнях «Работник» і «Révolté». Від 1881 мешкав у Франції. Із П. Аксельродом, Л. Дейчем, В. Засулич, Г. Плехановим підписав протест з приводу статті М. Драгоманова «Обаятельная энергия» (1882). Завідував друкарнею «Групи старих народовольців» (від 1886 – удвох із дружиною Г. Чернявською-Бохановською). У середовищі емігрантів мав прізвисько Козак. Від 1902 – у партії соціалістів-революціонерів, завідував друкарнею «Революционная Россия». 1903 переїхав до Швейцарії. 1912 оселився у Бельгії, де й помер напередодні оголошення дозволу повернутися на батьківщину.

Літ.: Дебогорий-Мокриевич В. Воспоминания. С.-Петербург, 1906; Дейч Л. Г. Четыре побега. Москва; Ленинград, 1926; Чернявская-Бохановская Г. Ф. Автобиография // Каторга и ссылки. 1928. № 6; Матеріали до історії селянських революційних рухів на Чигиринщині (1875–1879). [K.], 1934; Степняк-Кравчинский С. М. Сочинения: В 2 т. Москва, 1958. Т. 1.

П. Г. Усенко

Стаття оновлена: 2004