БОХАНО́ВСЬКИЙ Іван Васильович (Бобир-Бохановський; 26. 06(08. 07). 1848 — 11. 07. 1917, Брюс­сель) — громадсько-політичний діяч, друкар. Навч. у Київ. гімназії, на юрид. факультеті Університету св. Володимира у Києві (1870–75), звідки був від­рахов. за участь у студент. заворуше­н­нях. Заарешт. за соціаліст. пропаганду, 1876 звільнений під на­гляд поліції. Член гуртка «пів­ден­них бунтарів». 1877 з Л. Дейчем та Я. Стефановичем кон­спіративно готував на Чигиринщині селян. пов­ста­н­ня, але організацію було викрито і Б. увʼязнено в Києві. У травні 1878 за сприя­н­ня В. Осинського та М. Фроленка втік (разом із Л. Дейчем і Я. Стефановичем) із Лукʼянів. вʼязниці до Кременчука, звідти ді­стався С.-Петербурга й далі — за кордон, у Швейцарію. У Женеві вві­йшов до народниц. гуртка «Робітник», приятелював з колиш. учасниками Париз. комуни. Працював складачем у Женев. друкарнях «Работник» і «Révolté». Від 1881 мешкав у Франції. Із П. Аксельродом, Л. Дейчем, В. Засулич, Г. Плехановим під­писав протест з приводу стат­ті М. Драгоманова «Обаятельная энергия» (1882). Завідував друкарнею «Групи старих народовольців» (від 1886 — удвох із дружиною Г. Чернявською-Бохановською). У середовищі емі­грантів мав прі­звисько Козак. Від 1902 — у партії соціалістів-революціонерів, завідував друкарнею «Революцион­ная Рос­сия». 1903 пере­їхав до Швейцарії. 1912 оселився у Бельгії, де й помер напередодні оголоше­н­ня до­зволу повернутися на батьківщину.