Корнилій

КОРНИ́ЛІЙ (Попов Костянтин Костянтинович; 07(19). 08. 1874, с. Нікольське Вологод. губ., Росія — 27. 10. 1966, м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ) — церковний діяч РПЦ. 1894 закін. Вологод. духовну семінарію, 1906 — Казан. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (нині Татар­стан, РФ). 1896 висвяч. на священика і при­знач. протирозкол. місіонером та на­глядачем церк. шкіл Перм. пов. (Росія). 12 вересня 1909 прийняв чернечий постриг із рук архі­єпис­копа Ярославсь­­кого Тихона (Белавіна). 27 вересня 1912 во­звед. у сан архімандрита, 1913 при­знач. настоятелем Троїце-Сергіїв. Варниц. монастиря Ярослав. єпархії. Від 5 липня 1915 — єпис­коп Рибінський, вікарій Ярослав. єпархії, за сумісництвом настоятель Афанасів. монастиря у Ярославлі (РФ). 15 лютого 1921 патріарх Тихон при­значив К. єпис­копом Сумським, вікарієм Харків. єпархії. У вересні 1922 схилився до обновленства, був єпис­копом Вологодським (1922–23). Учасник 2-го обновлен. Всерос. Поміс. Собору (1923), на якому під­писав по­станову про зня­т­тя сану і чернецтва з патріарха Тихона. Член обновлен. Св. Синоду. Від 23 січня 1924 — архі­єпис­коп Яро­­славський, від 10 квітня 1925 — Саратовський. Від 1 вересня 1925 — митрополит Уральський, від 22 вересня 1926 — Вороне­­зький і всієї Чорнозем. обл. 21 червня 1935 наказом обновлен. митрополита Віталія (Введенського) звільнений на спокій. Того ж року заарешт., засудж. до 5-ти р. труд. таборів. 1940 звільнений. У березні 1942 при­знач. митрополитом Воронезьким і Задонським, того ж року — Яро­­славським і Ко­стромським. 4 груд­­ня 1943 покаявся, від­тоді — єпис­коп Сумський і Охтирський. 1944 тимчасово управляв Харків. єпархією. У лютому 1945 во­звед. у сан архі­єпис­копа. Від 13 квітня того ж року — архі­єпис­коп Віленський і Литовський. 1946 нагородж. правом носі­н­ня хреста на клобуці. Від 18 листопада 1948 — архі­єпис­коп Горьковський і Арзамаський. 25 лютого 1955 під­нес. до сану митрополита. 14 серпня 1961 за станом здоровʼя звільнений на спокій. Проживав у Горькому.

Завантажити статтю