КОРНИЛО́ВИЧ Михайло Іванович (07(19). 11. 1870, с. Квасове Володимир-Волинський повіт Волинської губернії, нині Ква­­сів Горохівського р-ну Волинської обл. — ?) — історик, архівіст. Член Історичного товариства Нестора-літописця. Закінчив Московський університет. До 1917 працював у архівах Петро­града (нині Санкт-Пе­­тербург), зокрема Державної канцелярії з кодифікації законоположень щодо селян у Царстві Польському, Державному архіві зі зби­­ра­н­ня матеріалів для історії селянської реформи в Царстві Польському. Сприяв консолідації і національного самови­значен­ню українських біжен­­ців з Холмщини, депортованих у ході 1-ї світової війни, публікував від­повід­ні матеріали у пресі, 1917 виголосив промову на їхньому зʼ­їзді в Києві, за що за­знав пере­слідувань у період польської окупації Києва під час польсько-радянської війни 1920. Від 1922 очолював комісію з роз­бира­н­ня Ки­­ївського губернського архіву, від 1925 — за­ступник завідувача Київського окружного архіву. Водночас активно спів­працював з Архео­графічною та Етно­графічною комісіями, а також Комісією по дослідже­н­ням Західної України ВУАН. У серпні 1938 заарештований, 23 вересня 1939 засуджений до 3-х років засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Ку­станайській області (Казах­­­­стан). 1946 з нього знято судимість. У 1950-х рр. мешкав у м. Ге­­оргіївськ Ставропольського краю (РФ). Ре­­абілітований 1957.