Боцяновський Володимир Теофілович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боцяновський Володимир  Теофілович

БОЦЯНО́ВСЬКИЙ Володимир Теофілович (15 (27). 06. 1869, с. Скоморохи Житомир. пов. Волин. губ., нині Житомир. р-ну Житомир. обл. – 16. 07. 1943, Москва) – лiтературознавець, бібліограф, письменник. Закін. 1-у Житомир. чол. г-зію (1888), навч. у С.-Петербур. істор.-філол. ін-ті (до 1891). Закін. С.-Петербур. ун-т (1892). Був вихователем і викл. г-зій. 1896–1906 і 1910–17 служив у Імператор. канцелярії. Після 1917 – на лектор. і викладац. роботі, був співроб. Б-ки АН СРСР. Ще навчаючись у г-зії, почав співпрацювати з губ. г. «Волынь», де опублікував свої перші нариси. У 90-х рр. співпрацював з «Историческим вестником», «Русской стариной», «Библиографом», «Новым словом», «Киевской стариной», редагував низку часописів, друкував нариси й етюди про тогочас. авторів, зокрема В. Короленка. Автор низки істор. праць: «Кто убил царевича Димитрия» // «Истор. вест.», 1891, № 5; «Русские вольнодумцы XIV– XV вв.» // «Новое слово», 1896, № 12; «Исторический очерк деятельности Российского общества Красного Креста» (С.-Петербург, 1896). Один із засн. і перший голова Рос. бібліогр. т-ва (1899). Видав критико-біогр. етюди: «М. Горький» (1901; 1903), «Л. Андреев» (1903), «В. В. Вересаев» (1904; усі – С.-Петербург). Автор п’єс «Суд Пилата» // «Альманах “Уральской жизни”», 1910, № 4; «Натали Пушкина. (Жрица Солнца)» (С.-Петербург, 1912); «Патриарх Никон», «Петр ІІІ» (обидві – Петроград, 1923); «Колдун его величества» (поставл. 1925); «Товарищ Пушкин» (поставл. 1929) та ін. У кн. «Русская сатира первой революции 1905–1907» (Ленинград, 1925, співавт.) Б. вмістив відомості про укр. сатир. та гуморист. журнали й російськомовні часописи, що виходили на терені України. Популяризував укр. лiт-ру й мист-во («Очерки по истории украинского театра», 1908, співавт.), дослiджував укр.-рос. лiт. зв’язки. Опублікував ст. «Шевченко и украинский театр» // «Театр и искусство», 1911, № 9, дослідж. «Шевченко – скульптор» (1939), повість про Т. Шевченка «Петербургские встречи» у кн. «Тарас Шевченко» (Ленинград, 1939, співавт.). Автор краєзнав. праці «Про походження назви “Волинь”». Переклав рос. мовою гуморески Остапа Вишнi та українською «Ревізора» М. Гоголя, видав книжку перекладів укр. гумористів «Український гумор» (1927).

Пр.: Публичная библиотека в Житомире (по поводу ее 25-летия). Ж., 1891; Богоискатели. С.-Петербург, 1911; До історії українського театру в Петербурзі за 90-х років 19 в. // Наук. зб. Ленінгр. т-ва дослідників укр. історії, письменства та мови. К., 1928; До арешту Т. Г. Шевченка 1859 р. // Там само. 1929.

Літ.: Боцяновский В. Ф.: Некролог // Лит-ра и иск-во. 1943, 7 авг.; Костриця М. Ю., Мокрицький Г. П. Президент бібліографів // У просторі і часі: Видатні постаті Житомирщини. Ж., 1995.

М. Ю. Костриця, Г. П. Мокрицький

Стаття оновлена: 2004